“Я зрозуміла справжню цінність життя після повномасштабного вторгнення”, – переселенка із Харкова Юлія Шпитальна.

 

Юлія із Харкова. Після повномасштабного вторгнення жінка разом з донькою виїжджали з рідного міста  куди очі бачили.

«Ми не знали взагалі куди їдемо. Сідали  туди, де було вільне місце. Все було на автоматі.  Я зараз усе згадую, мабуть, Бог керував нами. Бо був  сильний страх і нерозуміння що робити далі»,- розповідає Юлія.

І вже наступного дня Юлія  з донькою були  на Хмельниччині, у селі  Бражинці. 

«Спілкувались з людьми і нам просто підказали, хто нас може прийняти. І так ми знайшли будинок. Жили у чужих людей, вони нас чудово прийняли», – додає Юлія.

 Та життя у селі відрізнялось від колишнього, яке було до війни.

«Ніколи не думала, що буду прати білизну на річці. Мені бабуся розповідала, що так  було раніше. А тепер і мені довелось це робити», –  каже Юлія.

Найстрашніше зі спогадів жінки – це постійні обстріли та повітряні тривоги.

«Страшно коли повітряна тривога і ти одразу біжиш  спочатку додому, щоб взяти хоча б якісь продукти. І потім йдеш у підвал, щоб сховатись. А в магазинах продуктів практично не було, в аптеках теж пусто.  А ще  ми почали хворіти. То було дуже складно», – Юлія Шпитальна.

А щоб купити бодай якусь хлібину чи ліки, потрібно було вистояти у черзі  3-4 години.

«Черги були  великі і коли починалась повітряна тривога –  всі  кудись бігли, ховались… Картина жахлива. Вже дуже хочеться щоб була перемога і ми повернулись до нашої  рідної домівки. Зараз з’явилась цінність життя. Потрібно проживати кожен день і вірити, що все буде добре»,-  Юлія Шпитальна.

До нашого благодійного фонду «Карітас-Київ»  Юлія звернулась одразу, як тільки приїхала до Києва. Жінка отримала теплий набір, який  буде зігрівати її у холодні вечори.

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Останні новини