Валентина – переселенка з Донецької області. Разом із чоловіком виїхала з м. Сіверськ до Києва ще у квітні, а вдома залишилась 91-річна мати Ганна. Покидати рідну домівку жінка ніяк не хотіла. Однак влітку Валентина знову приїхала забрати пані Ганну, але та відмовилась.
«Вона була зовсім не готова, не хотіла їхати. А людина ж не кошеня, що її посадиш в машину тай поїхав»,- розповідає Валентина Колісніченко.
Однак через деякий час, коли ситуація на фронті погіршилась, Валентина знову поїхала за мамою. І забрати пані Ганну з третьої спроби все ж вдалось.
«Дорога була нелегка і далека. У нас машина старенька і їхали довго – 2 дні. Було дуже небезпечно, постріли, по дорозі стояли згорівші машини. Ми тоді їхали через Бахмут, поки доїхали, я читала всі молитви»,- каже Валентина.
Останні роки пані Валентина працювала в соціальній сфері.
«Все життя я допомагала, а тепер опинилась в такій ситуації, коли мені допомагають», – додає жінка.
На обліку в нашому благодійному фонді в рамках проєкту “Продовження реагування на надзвичайні ситуації внаслідок війни в Україні” бенефіціарка з листопада.
«Я отримала продовольчу допомогу, ковдри, подушки, рушники, постільну білизну, гігієнічні набори. Якось побачила у спеціаліста тонометр. Я тільки запитала у фахівців за нього і нам одразу його дали. Ось нещодавно мені зробили подарунок до 8-го березня і подарували сертифікат на безкоштовний обід в ресторан “Євразія”. Такі подарунки роблять мене щасливою. Мені здається, що від Карітасу я вже отримала все», – говорить з посмішкою Валентина.
Валентина разом із мамою в Києві вже облаштувались і їм тут подобається.
«Раніше я плакала від горя, а зараз я плачу від щастя, тому що я знаю, що я не сама, мені завжди допоможуть. І мені вже не страшно. Карітас – це великий, дружній колектив. Який взяв на себе важливий обов’язок – допомагати людям», – Валентина Колісніченко.
Додати коментар