Кожна історія героїв – унікальна, особлива. Війна зруйнувала звичне життя українців і назавжди залишила відбиток у серцях і спогади, які ніколи не забудуться.
Хочеться прокинутися, але це не сон, хочеться кричати, але не вистачає сил. Єдине, що залишається, – боротися за життя і не здаватися…
Лілія Лункан виїхала з м. Миколаївка Краматорського району Донецької області з донькою Софією та своєю матір’ю у квітні 2022 року, коли російська агресія без зупину ширилася містами України.
– Ми виїхали з нашого міста, коли росіяни почали руйнувати снарядами та влучанням ракет інфраструктуру Миколаївки, – розповідає Лілія. – Моя донька була дуже налякана, тому заради її безпеки вирушили в дорогу. Сіли на вокзалі в Краматорську на евакуаційний потяг і поїхали світ за очі, бо чіткого плану не було. Хотіли просто виїхати подалі від небезпеки. Залишати місто, де народилася я та моя донька, було дуже сумно. Очі наливалися сльозами.
У вагоні потягу, яким ми виїжджали, було по 10-11 родин із дітьми. Діти знайомилися один із одним, бавилися іграшками, а дорослі в розпачі думали як будувати нове життя.
З нами в потязі їхала наша знайома, яка мала квартиру в Києві. Вона і запропонувала нам поїхати з нею до Києва та пожити в неї, поки знайдемо житло. Так і зробили. Приїхали до цього чудового міста, як вважали тоді на деякий час, але залишилися тут. Тепер думаю, що надовго.
Софійці подобаються чудові краєвиди Києва, річка Дніпро та люди. Вона в мене дівчинка комунікабельна та швидко знаходить спільну мову з підлітками. Софія любить точні науки, зокрема, математику.
Також дівчинка малює та захоплюється декоративно-прикладним мистецтвом.
Зараз вона навчається в першому класі спеціалізованої школи №255 з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу в Дарницькому районі.
Крім цього, мама дівчинки намагається усіляко підтримати доньку та забезпечити їй максимальний розвиток, щоб дитина жила повноцінним життям. Лілія водить її на заняття в Дитячий центр при Благодійному фонді «Карітас-Київ» та Caritas kids, де Софія залюбки отримує нові знання від мудрих наставників та педагогів.
Корисні та цікаві заняття запам’ятовуються дівчинці надовго.
Коли запитую Софію про викладачів та улюблені заняття, вона із захопленням розповідає про педагогів «Карітас-Київ».
А ще дитина чуйна і дуже любить тварин. У Софії вдома живе кішка на ім’я Карамелька. Для своєї улюблениці дівчинка виготовляє будиночки із картонного паперу.
У дитячих очах горить щасливий вогник пізнання та радості.
Хочеться, щоб так було завжди. Щоб дитячі оченята горіли, сяяли і їх ніколи не огортали смуток та тривога. Коли закінчиться війна, усі дитячі мрії обов’язково виповняться, а родини будуть щасливими.
Додати коментар