Наркоманія як суспільна проблема

Історична довідка

З давніх-давен для приготування снодійного і заспокійливого зілля використовували коробочку маку, згодом почали вживати опій – засохлий молочний сік з надрізаних коробочок маку.

Найдавніші відомості про вживання опію сягають V тисячоліття до Христа. У Персії зберігся опис отримання і вживання “соку з маку”. У Давньому Єгипті опіумний мак також широко використовували ще 3,5 тис. років тому. У Середземномор’ї в XVI – XIII ст. до Христа вже був відомий опій. За часів Гомера (умовно між XII і VII ст. до Христа) його застосовували у медицині. У своїх творах Гомер згадував про напій, що «знімає горе і дає забуття смутків». У Давньому Римі було визнано вживання близько 400 видів рослин з наркотичними властивостями.

Персія, досягнувши своєї могутності, була торговим центром і великим споживачем опію, як і Єгипет й інші країни Середземномор’я. В Індію опій був завезений у VI ст. до Христа військами перського царя Дарія, а в IV ст. до Христа – Олександром Македонським. Індія була першою країною, яка експортувала до інших країн пахощі та наркотичні речовини. У XIII ст. виробництво опію в Індії збільшилося, а у XVII ст. опій активно застосовували для лікування болотяної пропасниці. Окрім того, його використовували і з наркотичною метою.

На початку XVIII ст. у Китаї почали посилено вирощувати опійний мак. Ввезення опіуму до Китаю мало на меті не лише отримання величезних прибутків на ринку цієї країни, а й поширення опіопаління для ослаблення країни зсередини, що вело до перетворення Китаю у напівколонію західних країн. Опіопаління набувало масового характеру. Уряд намагався боротися з розведенням опіумного маку, але до країни його завозили контрабандою. Китайський уряд видав два закони: перший – 1796 року – забороняв паління опію, а другий – 1800-го – забороняв його ввезення в країну. Однак ці закони не дали бажаного результату – через корупцію адміністрації і службовців на місцях.

У нашій країні мак був відомий ще у старослов’янські часи. В основному це були олійні сорти маку, які використовували в їжі. З насіння отримували жирну олію, а з маку пекли пряники. Мак також використовували як лікарський засіб. У старих російських лікарських порадниках-травниках відзначалося: “Макове сім’я, а особливо біле, має багато лікарських сил. Воно має прохолоджувальні, болезаспокійливі та снодійні властивості та вживається всередину у вигляді молока, що робиться з нього, сиропу і випарювання від гострих флюсів, захриплості та кашлю; вгамує жар у сухотах і лихоманках, але вживати його слід обережно. Зовнішньо ж для прискорення сну…” У дореволюційній Росії в газетах повідомлялося, що у Москві існує салон, в якому збираються любителі паління опію: “Після кількох затягувань, хвилин через 10-15, вся компанія занурюється в сон або свого роду дивне сп’яніння. Приємне марення, сновидіння охоплює всіх… Але гірке буває, – як розповідає один із курців, пробудження – “гірше, ніж після пиятики, – говорить він. – Скроні давить, як лещатами, в очах світлові плями і кола, нудота, огида до їжі – словом, мерзота”.

Наркотичні речовини

Опіум – “король” наркотиків, найдавніший, найвідоміший і найнебезпечніший з них, призводить до швидкого звикання і важких наслідків. Він є також сировиною для багатьох наркотичних препаратів. Це природний продукт – висохлий молочний сік незрілих коробочок маку. Необроблені опіатні наркотики в нашій країні трапляються у різних формах. Найпоширеніша з них – макова соломка. Це подрібнені, іноді до порошкоподібного стану, жовто-коричневі сухі частинки маку: листя, коробочки, стебла. Потім іде “ханка” (опій-сирець) – застиглий сік макових коробочок темно-коричневого кольору.

Дія опію на людський організм така: він проникає у проміжки нервових клітин і порушує передачу нервових імпульсів. З цієї причини тривалий час лікарі використовували його в медичних цілях. Препарати опію застосовували для зниження перистальтики кишечнику при проносах, вони входили до складу протикашлевих препаратів, їх вживали як снодійне і для зменшення болю. У психіатрії опій раніше застосовували у разі маніакального збудження, запійного марення, епілепсії, для лікування депресії. Нині в нашій країні в медицині опіум не застосовують.

Морфій був першою похідною від опію речовиною. Названий на честь античного бога сновидінь Морфея. Спочатку в медичній практиці морфій застосовували дуже обмежено внутрішньо (порошки з цукром і свічки). Поступово поширюючись, морфій став одним з найважливіших болезаспокійливих медичних препаратів.

Після винаходу у 1864 р. шприца, морфій стали вводити безпосередньо у кров, що отримало загальне визнання і широке розповсюдження. Відтоді лікарі дізналися про тіньові сторони, пов’язані зі вживання цього препарату, – наркотичну залежність, яка стала очевидною в 70-ті роки XIX ст. Це був другий спалах наркоманії в Європі.

Морфій сильна нервова отрута, за своєю дією сильніша за опій і призводить до стійкішої залежності. Його отримують з опію шляхом нескладних хімічних реакцій. Попри те, що вживання морфію останнім часом у практичній медицині значно скорочено, від нього ще не вдається відмовитися, замінивши іншими препаратами. Він дотепер залишається, можна сказати, найкращим знеболювальним засобом. Виражену болезаспокійливу дію морфію внаслідок паралічу центрів кори головного мозку, що сприймають больову чутливість, використовують для зняття болю різного походження (після хірургічних втручань, у разі інфаркту міокарда, різних травм, поранень, злоякісних пухлин).

Під час спроби поліпшити знеболювальні властивості морфію і зменшити ризик ускладнень у кінці XIX ст. було відкрито один з найнебезпечніших похідних опію – героїн. За фармакологічними властивостями героїн схожий до морфію, але за активністю значно його перевищує (у 4-8 разів). Новий препарат досить успішно використовували в медицині, однак вільний доступ до нього призвів до того, що на початку XX ст. у США виникли спалахи героїнізму. До препарату швидко виникала фармакологічна залежність і тяжка наркоманія. За силою, токсичністю і швидкістю звикання героїн перевищував усі відомі на той час наркотики.

Героїн має швидку і короткочасну дію, що змушує наркомана повторювати ін’єкції кожні 3 години (опій – кожні 10-12 год.). Усвідомлений потяг до героїну часто виникає вже після першої спроби.

Вживання препаратів з конопель має майже таку ж давню історію. Батьківщиною конопель є Східна Азія та Індія. З давніх пір і до цього часу цю досить цінну рослину люди в різних регіонах світу використовували у господарстві. З неї виготовляли прядильні волокна, а з них – канати, шпагат, риболовні сіті, спецодяг. Із насіння отримують олію, яку використовують для приготування оліфи, рідкого мила, змазки, лаків, фарб та ін. Рафіновану олію використовують в харчовій промисловості. Макуха, що залишається, є однією з кращих добавок до корму для худоби – завдяки великому вмісту поживних речовин. Препарати з конопель ще називають марихуана, гашиш.

Кокаїн представляє ще одне сімейство наркотиків. Його отримують з південноамериканської рослини еритроксилон кока. Це чагарник заввишки 2-3 м. Його батьківщиною є сучасна територія Перу і Болівії. Ще у давнину кущі коки шанували як святиню. Індійці використовували листя коки, воно спричиняло своєрідне приємне сп’яніння з відчуттям бадьорості, піднесеного настрою, припливу сил та енергії, притупляло відчуття голоду і спраги, давало можливість виконувати важку роботу і витримувати тривалі військові походи.

Залежність

Учені стверджують, що для того, аби виникло бажання приймати наркотики, мають збігтися відповідні зовнішні обставини і психічний стан людини. Що стосується зовнішніх обставин, то в житті будь-якої людини, незалежно від віку, статі і освіти, трапляються трагедії. Щодо особливостей психіки, сприятливої для розвитку потягу до наркотиків, то це емоційна незрілість, невміння контролювати свою поведінку, зіставляти бажання і можливості, відсутність духовних цінностей. Наркоман через своє узалежнення не спроможний запропонувати якихось раціональних реформ, відкидає все, не пропонуючи нічого.

Зазвичай вживати наркотики починають у віці 13-14 років з куріння плану і коноплі, а вже після кількох прийомів наркотичної сировини починає розвиватися і залежність. Кожен, хто починає вживати наркотики, може спочатку пізнати міріади відчуттів – відчути все, про що коли-небудь мріяв: “геніальність”, “кайф”, ілюзію кохання, впевненість у собі… Наркоман створює для себе “можливість” втечі від дійсності. Ілюзія наркотично-ейфорійного щастя швидко призводить до того, що: розвивається постійне узалежнення від наркотиків, людина відчужується від сім’ї, Церкви, суспільства, її організм дуже швидко старіє, прогресує звикання до доз, прямуючи по висхідній прямій до постійного збільшення, щоб досягти бажаного ефекту.

Реабілітація

Місія християнина – показувати дорогу повернення до життя в Тому, хто лікує: “Я Господь Бог твій, цілитель твій” (Вих. 15. 26); та бути сучасним самарянином, що дієво любить ближнього.

Папа Іван Павло II неодноразово наголошував, що важливу роль відіграє “допомога наркоману у відкритті власної людської гідності, розвитку його як активного суб’єкта, вивільнення тих індивідуальних багатств, що поховані наркотиками шляхом довірливого повторного активування механізмів волі, спрямованої до повновартісних ідеалів”.

Лікування від наркоманії – втручання у цілісність людської особи, тому що пов’язане з цілковитим переосмисленням життя, поверненням до своєї гідності синів Божих по благодаті. Воплочений Христос об’явив людям справжню людину, бо своїм воплоченням Син Божий поєднався із кожною людиною.

Шлях реабілітації – дорога до життя в Христі, бо Він – Той, хто піднімає упалу людську природу і воскрешає навіть того, хто для світу вже загинув. Людина, яка наслідує Христа, пізнає себе і бере участь у житті Пресвятої Тройці.

Статистика наркоманії в Україні

В Україні відсутні механізми дослідження кількості наркозалежних. Але незважаючи на відсутність офіційної статистики, останні п`ять років в Україні спостерігається небачене зростання наркоманії. Щорічно близько 150 тис. молодих людей стають наркоманами, а наркозалежність поступово “молодшає”, середній вік людей, які вживають наркотики, знижується. Найбільш уражена наркоманією Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька області, Автономна Республіка Крим і Київ.

За даними МВС, зареєстровано 107 тис. наркоманів, а реально – в 10 – 15 разів більше: понад 1 млн. 95% – це молодь у віці 15 – 30 рр. 97% наркоманів вперше спробували наркотики у віці з 12 до 19 рр., а  кожен 5-й наркоман – жінка. Третя частина всіх злочинів пов’язана з незаконним обігом наркотиків, а більше половини засуджених – наркомани. Близько 120 тис. людей щорічно помирають від наркоманії та її наслідків (329 осіб на добу). Лише 2% наркоманів виліковуються, інші 98% – помирають.

Україна посідає I-ше місце у Східній Європі за темпами росту ВІЛ – інфекції: офіційно зареєстровано 50 тис. ВІЛ-інфікованих, але за даними ВООЗ – в 10 разів більше, тобто – 500 тис. осіб. Від загальної кількості ВІЛ – інфікованих, наркомани складають 88%. В Україні 450 тис. молодих людей з подвійним діагнозом – ВІЛ-наркоманія.

      

Отже, підсумовуючи, варто наголосити, що залежність від наркотичних речовин розпочинається від першої дози. Вживання наркотиків шкодить здоров’ю і життю людини як особи та суспільства загалом. Воно є морально злим вчинком та недотриманням Божої заповіді “Не вбий”. Про це чітко сказано у Катехизмі Католицької Церкви: “Уживання наркотиків завдає великої шкоди здоров’ю і життю людини. Воно є важкою провиною, за винятком, коли вмотивоване медичними приписами. Таємне виробництво наркотиків і торгівля ними є прямою причиною спокуси; вони є безпосередньою співпрацею в провині, тому що спонукають до вчинків, які суперечать моральному законові”.

Підготував о. Роман Сиротич, директор БФ „Карітас-Київ”