Сьогодні день, коли ми ще раз згадуємо про те, як важливо плекати своє. Те, що рідне, а не насаджене, замінене, нав’язане. Важливо зберігати спогади про наших предків так же, як вони зберігали історію свого роду, закарбовуючи її у кожному хрестику вишиванки.
Нехай це свято стане щоденним нагадування про незламність та стійкість нашого народу. Адже вишиванка не просто одяг, це генетичний код нації, наша впізнаваність серед інших. Та історія, тому що кожен елемент, поєднання кольорів про щось розповідає. А також це про цінності, моральні орієнтири нашого народу, в основі яких – Любов.
Як писав Митрополит Андрей Шептицький: «Після любові до Бога й родини повинна бути любов до свого українського народу й Батьківщини. Зі своїм народом та Батьківщиною ти зв’язаний не тільки спільною вірою, що її вважаємо найбільшим добром, і святим обрядом, яким дорожимо, – але ще і спільною мовою та звичаями. І тією землицею святою, на якій разом проживаємо… І цілою віковою минувшиною, і спільною українською кров’ю, і спільним добром, і спільною майбутністю… І спільним бажанням та потребами, і спільними терпіннями і злиднями».