У липні 2022 року пані Світлана разом із чоловіком були змушені покинути рідне місто Бахмут у Донецькій області через небезпеку, викликану війною. Попри складні обставини, жінка допомогла евакуюватися 400 людям. Проблеми з мобільним зв’язком ускладнювали комунікацію з евакуаційними групами, але Світлана Миколаївна знайшла спосіб вирішити ці труднощі.
Син пані Світлани казав: “Про Бахмут забули, можливо, повернетеся як гості, але жити там більше не вийде”.
Після втечі з Бахмута родина вирушила до Києва, де вони прожили близько двох тижнів, шукаючи тимчасовий притулок та вирішуючи, що робити далі. У цей період здоров’я Світлани Миколаївни різко погіршилося, вона пережила інсульт. Це стало ще одним серйозним випробуванням для сім’ї, яка вже перебувала в скрутних умовах.
З метою отримання спеціалізованої медичної допомоги та реабілітації, їх направили до Моршина – міста, відомого своєю лікувальною базою. Тут вони провели близько десяти місяців, протягом яких пані Світлана отримувала необхідне лікування та реабілітацію. Саме в Моршині родина познайомилася з Благодійним фондом “Карітас Стрийської Єпархії УГКЦ”.
Світлана з посмішкою згадує: “Ісус допомагає мені через людей. Коли ми були в Моршині, “Карітас» рятував мене і дав мені тих, хто був потрібен саме в цей час”.
Весною минулого року Світлана разом із чоловіком та братом повернулися до Києва, де зараз орендують будинок. Витрати на оренду значні для сім’ї, дохід якої складається лише з пенсій та виплат для ВПО. Це дозволяє покривати основні потреби, але не забезпечує фінансову стабільність.
Світлана Миколаївна має діабет другого типу і страждає від наслідків інсульту, що вимагає постійного лікування. Її чоловік також має серйозне захворювання – пахову грижу, яка потребує оперативного втручання. Проте через фінансові труднощі родина не може дозволити собі цю операцію.
На волонтерських засадах пані Світлана є членом ГО “Організація солдатських матерів України”.
“Раніше я не уявляла, як можна заспокоїти матерів, які втратили своїх синів, але тепер знаю: їх треба обійняти і іноді поплакати з ними”, – ділиться пані Світлана.
“До мене звертаються матері, бо знають, що я їх не залишу. Мене завжди в армії називали “мамою” і одного разу військовий сказав: “Сьогодні тебе хлопці називають “мамою”, і це звання – справжній авторитет”. Світлана Миколаївна продовжує допомагати іншим, незважаючи на власні труднощі.
“У Києві Бог послав мені Віталія – кейс-менеджера Кризового центру. Він чудовий співрозмовник і довго мене заспокоював, запевняючи, що все буде добре. Я дуже вдячна, що зустріла його”.
Зараз Благодійний фонд “Карітас-Київ” підтримує родину продуктами харчування, засобами гігієни та предметами першої необхідності. Родина пані Світлани продовжує шукати рішення своїх проблем та сподівається на підтримку з боку суспільства та організацій, які можуть надати допомогу у цей важкий час.