Маргарита Колесник із міста Вовчанськ, Харківської області. Як і всі жінка із жахом прокинулась 24-го лютого.
«Я не повірила, думала що мені здається. А потім зрозуміла, що почалась війна», – розповідає Маргарита Колесник.
Вже через 4 години у місто заїхала колона військової техніки окупантів. За словами Маргарити, усі були в шоці, не знали що робити. Спершу жінка разом з чоловіком поїхали до магазину, щоб купити продукти. Опісля сиділи вдома, не висовуючи носа.
«Це був жах, я навіть зараз не можу описати свій стан. Ми шукали інформацію як виїхати. Спершу ми думали що десь тиждень і все закінчиться», – додає Маргарита Колесник.
Але згодом зрозуміли що це надовго, коли окупанти почали ходити по домівкам. Вони забирали продукти, авто у власників. Весь час Маргарита разом із сім’єю була вдома. Виходили лише на базар, щоб купити продукти. Трішки пізніше вже почали відключати світло.
«Ми сиділи і завжди думали як виїхати. Тому що, коли колони з людьми виїжджали з міста – їх просто розстрілювали…», – згадує Маргарита Колесник.
А знаходились такі, що товаришували з окупантами. Приміром, сусіди Маргарити випікали хліб росіянам та давали їм продукти.
«Я просто ненавиділа росіян..», – каже Маргарита Колесник.
На агрегатному заводі, у місті окупанти влаштували катівню, забирали туди навіть вагітних жінок та стареньких людей.
Однак, щоб покращити психологічний стан жінка старалася відволікатися. Маргарита займалася городом, дивилася за господарством. Чимось себе займала, аби менше плакати.
«Був дуже великий страх, що наше життя таким і буде далі», – каже Маргарита Колесник.
На Київщину Маргарита разом із сином та чоловіком приїхала у червні. Військові дії дались взнаки для маленького Богданчика. Хлопчик перестав розмовляти.
«Через 2 місяці, коли ми вже були на Київщині Богдан почав говорити», – розповідає Маргарита.
До БФ «Карітас-Київ» у межах проєкту «Освіта не може чекати» жінка водить Богданчика вже 3 місяці. За словами Маргарити, у хлопчика вже помітні зміни.
«Я щиро вдячна Карітасу, адже Богданчик почав спілкуватись з дітьми, він хоче завжди щось розповідати. Видно, що дитина почала розвиватися. Дуже вдячна вашому фонду, особливо педагогам Анастасії Ступаченко та Діані Дятченко за роботу з дітками», – Маргарита Колесник.
