Віталій із Маріуполя. Чоловік працював на Азовсталі багато років і займався ремонтом металургійних печей. Він почав там працювати, коли йому було близько 20-ти років і проробив на заводі до 2009 року, коли йому виповнилося 62 роки. Та коли почалось повномасштабне вторгнення, чоловік разом із дружиною та донькою був вимушений виїжджати із Маріуполя.
«Ніколи не думав, що в наші часи могла розпочатися така кривава війна. Це просто жахіття», – каже Віталій Литвиненко.
Відомо, що робота на Азовсталі важка, оскільки там спекотно і пильно. А також можуть бути проблеми з видимістю через пил та інші фактори.
«Я інколи не бачив своїх колег, які були за 2-3 метри від мене», – додає Віталій.
Коли в Маріуполі почалися масові ракетні обстріли, від яких не можна було ніде сховатися, то чоловік разом із сім’єю виїхав на Луганщину. Однак згодом Віталій зрозумів що хоче жити саме в Україні, тому через Прибалтику чоловік повернувся до Києва. Дорога була важкою.
«Ми їхали дуже довго, але знали що коли будемо в Україні, то нам стане простіше», – каже Віталій.
До Благодійного фонду «Карітас-Київ» Віталій звернувся перед Новим роком. В межах проєкту «Продовження реагування на надзвичайну ситуацію внаслідок бойових дій в Україні» чоловік отримав продуктовий та гігієнічний набір. Також чоловік отримав супровід від фахівця кризового центру Дениса Рубана.
«Дякую Карітасу за допомогу, в такий час вона надзвичайно важлива!», – Віталій Литвиненко, переселенець із Маріуполя.