Пані Світлана, 74-річна киянка, усе життя присвятила шиттю. Для неї це ніколи не було просто професією — це була і залишається справжня любов, яка народилася ще в дитинстві.
Ще у школі вона відкрила для себе світ ниток і тканин: спочатку в’язала, згодом відвідувала гурток крою та шиття. І хоча мала можливість обрати інший шлях, після школи впевнено пішла навчатися на швачку — її підтримав батько, і це рішення визначило все життя.
39 років професійного стажу — за цим стоять сотні створених речей і тисячі вдячних клієнтів. Пані Світлана шила верхній одяг, сукні, весільні та випускні вбрання, часто вигадуючи моделі самостійно. Її роботи носили навіть клієнтки з дипломатичних родин. Вона вкладала у кожен виріб частинку себе — і саме тому її речі були особливими.
Навіть після виходу на пенсію вона не змогла залишити улюблену справу — продовжувала працювати вдома. Бо шиття для неї — це більше, ніж робота. Це стан душі, це радість творення, це спосіб бути корисною.
Два роки тому пані Світлана перенесла інсульт. Втрата рухливості, складнощі з мовленням — випробування, які могли б зламати багатьох. Але не її. Рік наполегливого відновлення — і вона знову повертається до того, що любить. Нехай уже не в тих обсягах, але з тим же теплом і натхненням. Сьогодні вона шиє невеликі речі, ремонтує одяг — і кожен стібок для неї як крок до життя.
Під час повномасштабної війни пані Світлана не залишилася осторонь: шила прапори, торбинки для захисників, білизну для поранених. Бо коли любиш свою справу — ти завжди знайдеш, як нею допомогти іншим.
Про підтримку Карітас-Київ вона дізналася від знайомої. Спочатку соромилася звертатися, але зрештою прийняла допомогу — і це рішення стало важливим кроком.
Завдяки послузі «Догляд вдома» пані Світлана отримує не лише побутову підтримку, а й таку важливу соціальну складову: живе спілкування, увагу, турботу. Соціальна працівниця Леся стала для неї людиною, яка поруч — не тільки щоб допомогти, а й вислухати, підтримати, розділити день. І це не менш цінно, ніж будь-яка практична допомога.
Пані Світлана має активну життєву позицію, усе життя працювала і досі не уявляє себе без справи. Бо коли є любов до того, що робиш — вона дає сили жити, відновлюватися і рухатися далі.
Її життєве кредо просте і глибоке:
«Перш за все треба залишатися людиною».
Саме так вона і живе — з гідністю, добротою та відкритим серцем. І саме такі історії нагадують: підтримка — це не лише про послуги. Це про зв’язок між людьми, який дає сили жити далі.