«Звуки сирени та гучних вибухів, поблизу чутно гул вертольотів. Я вже в пологовому залі. Лікар нервує, бо якщо вибухи не вщухнуть або будуть наближатися, доведеться спускатися в укриття. На щастя, все вщухло, і у нас народився чудовий хлопчик. Це сталося 22.06.2022 о четвертій годині ранку».
Так Марина із Нової Каховки згадує свої другі пологи. Повномасштабне вторгнення застало жінку на п’ятому місяці вагітності. Її рідне місто російські війська окупували першого дня великої війни. Тож народжувати сина жінці довелося в екстремальних умовах.
«Ми з чоловіком були в захваті від його появи. Основним завданням у партнерських пологах є прикладання малюка до грудей. Чоловік виконав це завдання на 12 балів. Всі медичні працівники були в захваті від його роботи».
Жінка із посмішкою згадує життя до 24-го лютого. Розповідає, воно було наповнене щастям та яскравими емоціями. Після вторгнення РФ все перевернулося з ніг на голову.
«Жити як раніше вже не було можливості. Я не могла вийти на вулицю далі ніж 300 метрів від дому – скрізь їздили воєнні машини з літрами “Z” та “V”, трохи згодом до них додалися танки та гради. Життя продовжилось, але вже по-іншому».
Та попри це, чоловік з дружиною не опускали рук, адже відповідали не лише за себе, а й за двох своїх дітей.
«Навіть коли лунали гучні постріли, а чоловіка не було поруч, ми з дітками підтримували одне одного. Потім вже бувало, що я прокидаюсь від вибухів, а діти продовжують спати».
Після шести місяців в окупації родина ухвалила рішення виїхати із рідного міста. Це довелося робити через територію РФ.
«Ми їхали шість діб, дорога була дуже важкою. Нас довго тримали на блокпостах. А також часто зупиняли і перевіряли. Наявність двох дітей, одному з яких було два місяці, не покращувала ситуацію. Однак, виїжджаючи за кордон, ми знали, що точно невдовзі повернемося в Україну».
За кордоном, в Естонії, родина прожила сім місяців. Жінка розповідає, що вони з чоловіком вирішили почекати, поки син підросте та почне ходити. А тоді відразу повернулися в Україну.
«Щойно ми приїхали на Батьківщину, мого чоловіка мобілізували. Він знайшов нам з дітьми квартиру, допоміг облаштувати побут і поїхав на службу».
Зараз жінка з дітьми живе в Згурівці, що на Київщині. Тут також мешкають родичі її чоловіка.
«Коли ми виїжджали з дому, де в нас було все, взяли із собою три валізи. Зрозуміло, що зібрали найнеобхідніші речі. Там не було ані ковдр, ані подушок, ані каструль. Все це залишилося у нашому попередньому житті. Тому в новому місці проживання нам доводиться це все купувати. А ціни зараз шалені.
Мій чоловік служить і отримує гарну зарплатню, але всі ці кошти він витрачає на те, аби одягнути себе. Я думаю, що кожна жінка, яка має чоловіка військового, відмовиться від усього, аби її чоловік був у броні, захищений та живий. Тому допомога від вашого фонду вкрай необхідна для таких родин, як наша».
У межах проєкту «Допомога непродовольчими товарами 2023», який реалізується БО «БФ “Карітас-Київ”» в межах програми «Разом ми – Шелтер», що виконується Фондом Східна Європа за підтримки Гуманітарного фонду для України, родина отримала набір, в який входять теплі речі та побутові товари: ковдра, подушка, постільна білизна, рушники, сковорода, каструля, миски, тарілки, кухонне приладдя, металеве відро та торба.
«Я задоволена набором. У мене не було ковдр і подушок. До цього нам позичили тимчасово покористуватися. Тепер маю своє. Також я не мала великої каструлі, тому зраділа, коли побачила її в наборі. Загалом речі дуже корисні та необхідні в побуті, дякую за такий набір!»
#Карітас_Київ