Улітку цього року Оленка прийшла до Карітас-Київ із короваєм у руках. Святковий хліб вона спекла сама — у пекарні, де тепер працює. Але два роки тому дівчина прийшла сюди за зовсім іншого обставин.
Тоді в Оленки не було роботи, власного житла і людини, до якої вона могла б звернутися по допомогу. Після смерті бабусі, яка була для неї найближчою людиною, дівчина залишилася фактично сама. Після школи вона не могла жити з батьками й намагалася почати самостійне життя.
У 19 років Оленка потрапила в ситуацію торгівлі людьми та пережила експлуатацію. Спільними зусиллями правоохоронців та фахівців Благодійного фонду «Карітас-Київ» дівчину вдалося визволити.
Після визволення перед нею постало життя, яке потрібно було складати буквально по частинах. Спершу йшлося про базові потреби: безпечне місце для проживання, їжу, одяг, лікування. Паралельно треба було розібратися з документами, юридичними питаннями і тим, що відбувалося з нею після пережитого.
Наступні два роки поруч із нею були психолог, юрист і соціальні працівники Карітас-Київ. Вони допомагали вирішувати побутові й юридичні питання, шукати житло, проходити лікування, а згодом — визначитися з професією і знайти роботу. Оленка робила багато маленьких кроків, кожен із яких вимагав від неї знову вчитися покладатися на себе.
Зрештою дівчина обрала професію, пов’язану з тим, що сьогодні принесла до Карітасу. Оленка працює в одній із київських пекарень. Пече хліб та іншу випічку і каже, що їй подобається ця робота. Тепер вона сама заробляє на життя і самостійно вирішує, яким буде її наступний день.
«Фахівці Карітасу стали для мене людьми, які були поруч і вірили в мене тоді, коли мені самій було складно повірити у власне майбутнє», — розповідає Оленка.
Тому вона повернулася туди, де колись сама потребувала допомоги, уже з власним подарунком. Коровай вона спекла своїми руками.
«Цей коровай став для нас особливим символом вдячності. А її усмішка — найціннішим результатом двох років спільного шляху», — говорить Ірина Бойко, керівниця няпряму протидії торгівлі людьми у БО «БФ «Карітас-Київ».
Для людей, які працюють із постраждалими від торгівлі людьми, визволення — лише одна частина роботи. Після нього людині часто доводиться заново вибудовувати побут, відновлювати документи, здоров’я і довіру до інших, вчитися заробляти на життя та приймати рішення вже без чужого контролю. У випадку Оленки цей шлях зайняв два роки. Тепер вона пече хліб сама. І, можливо, саме тому її коровай, принесений до Карітасу, важить трохи більше, ніж звичайний святковий хліб. У ньому є те, чого два роки тому в її житті майже не залишилося — відчуття, що тепер вона може сама визначати, куди йти далі.