Значення та трагічні наслідки ВІЛ перевищують масштаби попередніх пандемій в історії людства (включно з рецидивами середньовічної бубонної чуми і епідемію грипу в 1918 року). Будучи визнаним всього 25 років, ВІЛ встиг стати одним з найбільш страшніших інфекційних хворіб, з котрими стикалась сучасна медицина и являється четвертою причиною смерті в світі, тоді як в країнах Африки це основна причина смерті дорослого населення. СНІД продовжує безжально розповсюджуватись по землі, не шкодуючи ні одної країни. Немає лікування, відсутня вакцинація – цьому злу немає кінця [3]. В якісь мірі пороки людства, котрі стали явними в результаті СНІДу, являються символом людської немочі, асоціюється з безпомічним станом людства, що уповає до Божого Милосердя, котре подає нам Ісус, через своє духовенство [4]. СНІД ніколи не можна розглядати як покарання Господнє. „Він хоче, щоб ми були здорові і не помирали від СНІДу. Це для нас знак часу, котрий кидає виклик всім людям і заставляє преобразитися всередині і слідувати за Господом в служінні оздоровлення, милосердя і любові” [5].
Чому Церква повинна бути стурбована цією ситуацією? Ситуація з пандемією ВІЛ заслуговує глибокої уваги зі сторони Церкви, оскільки дехто в нашому суспільстві полюбляє заперечувати її вплив, або звинувачувати «жертви» пандемії. Слід зазначити, що рейтинг народної довіри до Церкви перевищує довіру до інших соціальних інститутів, а в регіонах розвинутої релігійної культури, вона стала активним суб’єктом суспільно-політичного життя. Тому, саме релігійні інституції можуть стати основною рушійною силою у боротьбі з епідемією ВІЛ/СНІДу в Україні [6]. В противодії ВІЛ-інфекції в сучасному світі ми повинні пригадати собі знайомі і переконливі слова отців другого церковного собору в Ватикані, котрі вперше прозвучали приблизно 45 років тому назад: «Радість і надія, смуток і журба сучасних людей, передовсім убогих і пригноблених, є також радістю і надією, смутком і журбою учнів Христа»[7]. Нам також потрібно звернути увагу на неочікувану заяву, виголошену Святішим Отцем, папою Бенедиктом XVI напередодні святкування в 2005 році всесвітнього дня СНІДу. Після слів: «Статистика (стосовно СНІДу) насправді насторожує» Він актуалізував наступний виклик, котрий прослідковується і в Його попередників: « Йдучи за прикладом Христа, церква завжди розглядала турботу про бідних як невід’ємну частину своєї місії. Тому я підтримую багато ініціатив, особливо ініційованих церковними громадами, котрі направлені на викорінення цієї хвороби, і я відчуваю взаємний зв’язок з хворими Снідом і їх близьким оточенням та прошу для них Божої допомоги і утіхи»[8].
Іспанська письменниця Хосе Марія Руіз Ірігоен описує християнське служіння хворим таким образом: «Під час серйозного релігійного кризису такого як наш, найкращий доказ існування Бога і, можливо, істинної релігії, надається тими чоловіками і жінками, котрі ставлять себе на сторону тих, хто впав і хто хворий. Саме через цих людей без рутини, без меркантильності розкривається «літургія» взаємності, котра дуже багата людськими жестами. В кінцевому результаті вони допомагають бідним піднятися і визнати своє достоїнство. Ця дія дає життя, життя настільки повне настільки це можливо. Ця дія формує гуманність»[9]. Рада єпископів Ватикану з питань охорони здоров’я стверджує, що біля 20% всієї опіки за ВІЛ і СНІД хворими спонсоруються католицькою Церквою [10]. Особливо в країнах, що розвиваються, послуги в області охорони здоров’я, спонсоровані Церквою, часто являються єдиними такими програмами.
В Україні ситуація дещо інша, молода Церква, котра тільки формує свої інституції після років безбожницького режиму, є готова на виклик сьогодення. Із приводу поширення ВІЛ/СНІДу серед населення України єпископи УГКЦ уже висловили свою чітку позицію у спеціальному зверненні Синоду єпископів УГКЦ, яке було оприлюднене у грудні 2007 р. У цьому зверненні наголошується, що на даний час ВІЛ/СНІД– „це не проблема поодиноких людей, вона стосується усього суспільства: бідних і багатих, іноземців та громадян України, чоловіків і жінок, людей похилого віку, дітей і молоді, політиків, бізнесменів і робітників, військовослужбовців, віруючих і невіруючих”[11]. У зверненні владики Володимира Війтишина, оприлюдненого під час паломництва до всесвітньо відомого марійського центру, що у Зарваниці, Ієрарх попросив паломників у їх молитвах згадати жертви ВІЛ/СНІДу та усіх уражених іншими хворобами, а в Богородиці – покровительства для українського народу. ”На даний момент Україна має епідемію ВІЛ/СНІДу, що сконцентрована переважно серед уразливих груп населення, включаючи споживачів ін’єкційних наркотиків, працівників сексу та чоловіків, що мають секс з чоловіками”[12] наголосив у своєму зверненні Кир Володимир (Війтишин). Власне ці вразливі групи подекуди відчувають стигму і дискримінацію хоча Церква вже давно окреслила свою позицію що до них „Насправді вони є незначною меншиною суспільства. Ми повинні визнати, що вони мають певні права – і зупинитися на цьому”[13] говорить церковний авторитет Блаженніший Любомир (Гузар) . Також Катихизм Католицької Церкви однозначно стверджує: „Таких людей треба сприймати з повагою, співчуттям і тактовністю. У ставленні до них слід уникати будь-яких ознак несправедливої дискримінації”[14] Не зважаючи на вчення традиції церкви за ці дві тисячі років, і на великий вплив церкви в багатьох кінцях світу, я з жалем повинен сказати, що стигма і дискримінація в зв’язку з ВІЛ/СНІДом все ще піднімає свої відразливі голови [15].
В цьому ж контексті Синод Єпископів УГКЦ долучив свій голос до голосу народної спільноти, щоб відповісти на цю трагедію, з якою зіткнулося людство за останні десятиліття, у своєму зверненні говорить:” Нам варто замінити осуд співчуттям, а страх – надією. Сам Господь Бог своїм життям вчить, що ми не маємо права на звинувачення та осуд, коли звертається до книжників та фарисеїв такими словами: ”Хто з Вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь” (Ів.8,7). Церква як Мати і Вчителька приймає кожну особу, яка несе хрест своїх страждань, спричинених недугою, запрошуючи усю людську родину огорнути цих осіб турботою та любов’ю”[16].
Згадаймо, що життя Ісуса Христа – це ціла низка зцілень, відпущення гріхів і подолання таврування людей, маргіналізоваих, чи відкинутих публічною опінією. Він часто робить це насамперед через особистий вихід назустріч цим людям, через дотик до їхніх ран, щоб таким чином допровадити їх до духовного, так і до фізичного соціального зцілення. В контексті противодії явищам упередження та стигматизації дуже важлива співпраця церкви та інших організацій задля узгодження спільної концепції в питаннях боротьби зі Снідом. В липні цього року у Дніпропетровську відбувся круглий стіл „Посилення ролі церкви та релігійних організацій у профілактиці та контролі за епідемією ВІЛ/СНІД”. До учасників круглого столу звернувся заступник голови Громадської Ради при Міністерстві охорони здоров’я та виконавчий секретар Комісії соціального служіння Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦ і РО) отець Андрій Нагірняк, який підкреслив, що конфесії України у форматі ВРЦ і РО прийняли узгоджену концепцію у питаннях боротьби зі СНІДом і його місія полягає в тому, щоби така ж єдність була досягнута й у регіонах[17].
Дещо раніше в УГКЦ пройшла також Конференція на тему: «Душпастирська відповідь УГКЦ на виклики, пов’язані з поширенням ВІЛ/СНІД» було проведено 27 листопада 2007 року у Брюховичах (передмістя Львова). Її організували Секретаріат Верховного Архиєпископа УГКЦ спільно з Комісією УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я та МБФ «Карітас України» за підтримки Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (UNAIDS). У її роботі взяли участь владики, члени Митрополичого Синоду та голови єпархіальних Комісій у справах душпастирства охорони здоров’я. „Під час конференції її учасники неодноразово наголошували, що для подолання вкрай негативної тенденції поширення ВІЛ/СНІДу та пов’язаної з ним стигматизації (відчуження) інфікованих і хворих слід об’єднати зусилля не лише відповідних державних органів та громадських організацій, але й Церков та релігійних організацій, що мають найвищий рівень довіри в суспільстві”[18]. Було також прослухано ще одну доповідь отця Роберто Вітілльо «Основні факти і соціальний вплив пандемії ВІЛ».
Попри досить налагоджену не лише соціальну але й душпастирську діяльність Церкви «на жаль, ще досі трапляються випадки, коли деякі представники духовенства вагаються, чи можуть вони надавати пасторальну опіку людям, що живуть з ВІЛ, дехто навіть заперечує існування проблеми СНІДу в християнських спільнотах, якими вони опікуються[19]». Для ілюстрації цього прикладу пригадую пост на форумі УГКЦ дописувач подає недавній приклад з життя ВІЛ інфікованої людини в одній із львівських громад: „людина відкрила перед священиком на Сповіді свій статус (ВІЛ інфікованого) і він, перед тим, як прочитати молитву розрішення, попросив, щоб не йшла приймати Причастя”[20]. Подолання цього негативного явища повинні вирішити регулярні конференції, семінари і тренінги для духовних осіб з метою покращення їхньої обізнаності щодо служіння Віл-інфікованим. Потреба у цих навчаннях є дуже високою, оскільки саме священики є часто тими єдиними людьми, яким жителі маленьких містечок та сіл можуть довірити свої проблеми [21]. Слід приділяти багато уваги підготовці майбутніх священиків, духовенства, слухачів духовних семінарій. Тут потрібна багато працювати Карітасу та іншим організаціям. На жаль, не всі священики вміють і мають достатньо знань для адекватної та відповідної поведінки з ВІЛ-позитивними, не досконало обізнані у проведенні психологічного супроводу. Для священиків в нас є перекладені, адаптовані та видані декілька посібників – підручники для підготовки тренерів серед духовенства «Тренінг у відповідь на ВІЛ/СНІД» і практичні поради щодо психологічного супроводу «Слухати з любов’ю»[22]. Не менш важливою є і профілактична робота серед молоді, найбільше вірус уражає молодих людей в продуктивному віці. Благодійним фондом «Лінія життя» у Львівській області, м.Стебник, буде проведено семінар-тренінг для церковних служителів різних релігійних напрямків, з метою інформування їх про розвиток епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні та в Львівському регіоні. Також в семінарі розглядатися питання дискримінації ВІЛ-позитивних людей в Церквах, та мотивування церковних лідерів до їх підтримки [23].
За останні роки працівники Карітасу в Україні, керуючись християнськими принципами, в центрі яких стоїть повага до людської гідності, ведуть щоденну роботу, спрямовану на допомогу та полегшення життя ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД. Працівники Карітасу мають належну кваліфікацію та регулярно проходять навчання до яких долучаються закордонні експерти. У проектах активно працюють волонтери. В своїй роботі з хворими та їхніми близькими Карітас зосереджує увагу на соціальному супроводі та психологічної підтримки. У Львові, на базі Шпиталю імені Андрія Шептицького діє психологічна допомога ВІЛ-інфікованим людям та членам їхніх сімей і забезпечується домашня опіка людям, які живуть з ВІЛ та їхнім родичам. В рамках цих проектів Карітас здійснює доставку необхідних продуктів харчування, допомагає по дому. Важливим є психологічний супровід, бо інфіковані люди та їхнє найближче оточення знаходяться у пригніченому стані [24].
Робоча група Карітасу Європи з ВІЛ/СНІДу розробила спеціальний документ, в якому зібрані рекомендації щодо програм, впровадження яких зменшить вплив епідемії на суспільство. 22 жовтня 2009 відбулася презентація Програмного документу. Документ має дві частини: принципи Карітас Європи з нахилом на вшанування людських прав – проти маргіналізації людей; практичні приклади діяльності [25]. У документі були викладені дослідження щодо впливу епідемії СНІДу на соціум. Також документ піднімає актуальність протидії порушенню прав людини: дискримінація, соціальна ізоляція [26]. Церква виконує свою місію вчителя, духівника та служителя для кожної людини. Тому, так важливо, щоб кожен хто працює у найменшій парафії вмів надати пасторальну опіку, підтримку, навчити, як справлятися з тими проблемами, а також навчити громаду солідарності та співчуття до тих, хто цього потребує.
Що характерно, у цьому політичному документі Карітас Європи звертається до політичних діячів місцевого та національного рівнів, урядів, європейських політиків, церков та організацій громадянського суспільства із рекомендаціями „Залучати до своєї діяльності представників всіх секторів громадянського суспільства, а особливо – представників груп, найбільш уразливих. Бути впевненим, що при розробці всіх політик та програм взята до уваги специфіка ВІЛ/СНІДу, що вони відповідають специфічним потребам людей, які живуть з ВІЛ, і спрямовані на подолання несправедливості та дискримінації. Переборювати упередження стосовно ВІЛ/СНІДу, соціальні табу та стигматизацію людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом чи зазнали його впливу, а також представників груп найуразливіших до інфікування ВІЛ[27]”. Церква в Україні інтенсивно працює над тим, щоб зменшити дискримінацію, стигматизацію та повернути людей у суспільство. «До подолання епідемії мають залучатися всі члени суспільства, в тому числі, релігійні організації, бо проблема з поширенням ВІЛ напряму пов’язана з поведінкою, вихованням молоді, ставленням до статевих стосунків, – ще один напрямок співпраці – це підтримка дуже хворих людей, яким потрібне добре слово, духовна підтримка, і ніхто, крім церкви, здійснити це не може[28]. Упереджене ставлення погіршує становище людей, особливо дітей – вони не можуть ходити до садочків, відвідувати школу. Отже в майбутньому не зможуть отримати нормальної освіти, місця праці, тощо[29]. Не толерантне ставлення тягне за собою цілу низку проблем, які потім бумерангом повертаються до суспільства соціальним тягарем. Це стосується і протидії стигматизації: служителі церкви своїм словом можуть змінювати громадську думку. За будь яких умов завжди повинен вестися діалог. Усі питання повинні вирішуватися з позиції прав людини, бо всі ми працюємо для людей і найціннішим для нас всіх є збереження людського здоров’я та життя.
——————————————————————————–
[1] Католицький часопис „Credo”, Епідемія СНІДу в Україні має найнебезпечніші в Європі масштаби http://www.credo-ua.org/2009/11/8888/
[2] Відповідь Карітасу на епідемію ВІЛ/СНІДу в Європі, В солідарності з людьми, які живуть з ВІЛ/СНІДом чи зазнали його впливу „Політика Карітасу Європи щодо ситуації з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу”, 22.10.2009 року, Київ
[3] Бюро перепису, міжнародні бази даних і неопубліковані таблиці США; також бюро оновлення інформації про епідемію Сніду UNAIDS, грудень 2001 рік.
[4] Роберт Дж. Витилльо, Конференция Каритас Европа «Стигма или солидарность?» Нове вызовы для Церкви в ответ на распространение ВИЧ/СПИД в Европе», Киев 24-27 апреля 2007 г.
[5] Послание надежды народу Божьему католических епископов Южной Африки, Ботсваны и Свазиленде, 30 июля 2001 г. Перевод Р. Дзундза.
[6] Релігія та соціум, Христина Манжалій „Соціальна діяльність нових релігійних інституцій всучасній Україні» 2008. – №1, ст59.
[7] Документи другого Ватиканського Собору, Душ пастирська Конституція про Церкву в сучасному світі «Радість і надія – Gaudium el spes» параграф 1, ст.499, Львів, Монастир Монахів Студійського Уставу, Видавничий відділ «Свічадо», 1996р.
[8] «Папа убеждает страдальцев в своей поддержке» Служба Информации Ватикана, VIS 051130 (150)
[9] Хосе Мария Руиз Иригоен, Vida Nueva, 30 апреля 1994г., № 1942, перевод Р.Дж.Витилльдо
[10] Заявление Кардинала Хавьера Лозано Баррагана, президента Папского Совета по пастырскому попечению о здоровье на собрании Генеральной Ассамблеи ООН и всеобъемлющий обзор прогресса, достигнутого в процессе целей, поставленных в Декларации про обязательства в борьбе ВИЧ/СПИДа, Нью-Йорк, 2 июня 2006 г.
[11] Синод Єпископів УГКЦ, «Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з приводу проблем, пов’язаних з поширенням ВІЛ/СНІДу в Україні», 29 листопада 2007 року,http://old.ugcc.org.ua/ukr/documents/appeal2007/synod_snid
[12] Владика Володимир (Війтишин), „Спеціальне звернення щодо загрозливої ситуації з поширенням епідемії СНІДу в Україні”, 18 травня 2008, http://www.risu.org.ua/freedom/news/article;22230/
[13] А. Аржаковський., „Бесіди з Блаженнішим Л. Гузаром. До постконфесійного християнства”, Львів 2006, ISBN 966-8197-10-0, ст. 67-68
[14] Катехизм Католицької Церкви, пп. 2357, 2358, 235;, ст.538.
[15] Роберт Дж. Витилльо , „ВИЧ и СПИД: вызов и существующая ситуация Почему церкви должны реагировать на проблемы стигмы и дискриминации в ответ на эпидемию ВИЧ/СПИДа”, UNAIDS/04.01E, февраль 2005 г. Перевод – ЮНЭЙДС
[16] Синод Єпископів УГКЦ, «Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з приводу проблем, пов’язаних з поширенням ВІЛ/СНІДу в Україні», 29 листопада 2007 року,
http://old.ugcc.org.ua/ukr/documents/appeal2007/synod_snid
[17] Вісник з питань ВІЛ/СНІД в Україні,” Церкви досягають єдності щодо вирішення проблем поширення ВІЛ/СНІДу в Україні”, Випуск № 3, липень-серпень 2009 року, ст.3.
[18] Департамент інформації УГКЦ, «Душпастирська відповідь УГКЦ на виклики, пов’язані з поширенням ВІЛ/СНІД» 28.11.2007року.
[19] Релігійно-інформаційна служба України, Микола Малуха, репортаж, „Роль Церкви у протидії поширенню ВІЛ/СНІДу”, 23.10.2009., http://www.risu.org.ua/ukr/news/reportage/article;32419
[20] Форум Української Греко-Католицької Церкви, о.Олег,” Міжнародний день боротьби зі СНІД”, 17.11.2009, http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?t=735&postdays=0&postorder=asc&start=30
[21] Міжнародний Благодійний Фонд „Caritas”, Дзвенислава Чайківська, «Наша ціль – зміна упередженого ставлення до ВІЛ-інфікованих», 02.12.2009, http://caritasua.org/
[22] Міжнародний Благодійний Фонд „Caritas”, Дзвенислава Чайківська, «Наша ціль – зміна упередженого ставлення до ВІЛ-інфікованих», 02.12.2009, http://caritasua.org/
[23] Ригус О.В., Християнський Благодійний фонд “Лінія життя”, Подолання стигми та дискримінації ВІЛ-позитивних людей в Церкві, 29.05.07., http://www.civicua.org/news/view.html?q=945658
[24] Міжнародний Благодійний Фонд „Caritas”, Репортаж „Карітас полегшує життя хворих на СНІД”, 02.12.2009., http://caritasua.org/index.php?option=com_content&task=view&id=207&Itemid=1
[25] Міжнародний Благодійний Фонд „Caritas”, „Програмний документ міжнародного благодійного фонду Карітас з питань боротьби з ВІЛ/СНІДом”, репортаж Миколи Малуха 23.10.2009., http://caritasua.org/index.php?option=com_content&task=view&id=200&Itemid=23
[26] Релігійно-інформаційна служба України, Микола Малуха, репортаж, „Роль Церкви у протидії поширенню ВІЛ/СНІДу”, 23.10.2009., http://www.risu.org.ua/ukr/news/reportage/article;32419
[27] Відповідь Карітасу на епідемію ВІЛ/СНІДу в Європі, В солідарності з людьми, які живуть з ВІЛ/СНІДом чи зазнали його впливу „Політика Карітасу Європи щодо ситуації з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу”, 22.10.2009 року, Київ
[28] Міжнародний Благодійний Фонд „Caritas”, „Програмний документ міжнародного благодійного фонду Карітас з питань боротьби з ВІЛ/СНІДом”, репортаж, Миколи Малуха 23.10.2009., http://caritasua.org/index.php?option=com_content&task=view&id=200&Itemid=23
[29]Міжнародний Благодійний Фонд „Caritas”, Дзвенислава Чайківська, «Наша ціль – зміна упередженого ставлення до ВІЛ-інфікованих», 02.12.2009, http://caritasua.org/