БФ «Карітас-Київ» провів вже восьму Школу інтелектуального розвитку “Філософсько-психологічна школа”!
За час карантину люди відчули наскільки важливе живе спілкування, живі обійми та розмова за горнятком кави.
Провести виїзну Школу в час пандемії – це великий виклик, бо потрібно було максимально врахувати всі ризики. Кожна Школа – особлива. Спікери та учасники створюють незабутню атмосферу, діляться найглибшими переживаннями та відкриттями.
Ця Школа – це був ковток свіжого повітря в важкий час карантину. Тривога і страх все більше посилюються в суспільстві. Вкрай важливо було зібратися разом і підтримати один одного, щоб мати сили жити далі та нести добро, надію та світло оточуючим.
«Цього разу з нами були вже постійні наші спікери – О.Філоненко та А.Дробович, а також доєдналися нові – І.Козловський, Б.Тихолоз, У. Долиняк, А.Дресвянніков та о.Полікарп Марцелюк. Деяки спікери доєдналися онлайн – А.Ахутін та о.О.Чумаков.
Як завжди, дуже насичена програма, різноманітні теми, методи та підходи нікого не залишили байдужими. Кожен міг знайти те, що подобається та відгукується. Душевні спілкування та гарячі дискусії продовжувалися і за стінами лекторію., часом далеко за північ. І не дивно, бо теми, які піднімалися були вельми актуальними.», – розповідає координатор школи Яна Рожнятовська.
Антон Дробович говорив про небезпеку інструменталізації історії та історичний наратив «здорового» суспільства. Дуже важливо, що Антон є не лише теоретиком, але максимально робить все залежне від нього на посаді Голови Інституту національної пам’яті, щоб українська історична пам’ять була максимально правдивою та чесною.
Олесандр Філоненко показував важливість уяви в нашому житті, дружби, діалогу та спільноти. З великою любов’ю, мудрістю, яскравим гумором, влучними прикладами, метафорами та доброзичливістю Олександр втілював на практиці уроки дружби, спілкуючись зі студентами, вислуховуючи кожного, підтримуючи та розділяючи довгі години розмови.
Ігор Козловський на власному прикладі навчав важливості виховувати екзистенційний інтелект, вести усвідомлене сенсовне життя, нести добро серед зла, не втрачати надію в часи відчаю та випробувань. Він розказав свою історію полону, казав, що саме в кризі питання сенсу нашого існування стають глибшими і вимагають відповіді настільки ж глибокої, як і сама криза. Комфорт нікого не розвиває, ми розвиваємося лише в дискомфорті. Разом з І.Козловським ми вчилися нестандартно мислити та приймати рішення.
Олексій Чекаль показував красу та сенс мистецтва шрифта, це було ціле таїнство посвяти в розуміння зашифрованих кодів культури, ми мандрували різними країннами, епохами, культурами та релігіями.
Уляна Долиняк провела нас шляхами аналізу колективної травми та її зцілення. Кожен учасник міг прослідкувати вплив травми поколінь у власному житті. Ця важка тема подавалася дуже професійно та обережно. І не дивно, бо Уляна – практик, що займається з дітьми з важкими долями.
Богдан Тихолоз занурив слухачів в контекст української літератури. Дуже яскраві з гострим гумором та влучні приклади викладача легко сприймалися та запам’ятовувалися. Студенти відкривали та перевідкривали для себе українську літературну спадщину по-новому, вона стала для кожного живою та сучасною.
Вельми вдячні Анатолію Ахутіну, що ділився глибинами мудрості на основі діалога Платона «Алківіад». Він акцентував увагу на тому, щоб знати свої кордони, щоб не видавати своє незнання за знання. Людині важливо створювати себе – створювати Людину в собі так відповідально, як створюють вироби мистецтва. Найголовніше мистецтво в житті – витворити в собі Гідну Людину. Багато говорив про свободу, політику, державу, суспільство. Лекцію можна розбивати на цитати і над кожною медитувати місяцами. Античні тексти живі та актуальні сьогодні, як ніколи.
о.О.Чумаков вводив слухачів в філософію Ф.Достоєвського на основі роману «Записки з підпілля», показуючи темну ліцемірну сторону людства, занурюючи в історично-культурний контекст роману та шукаючи відповіді на незручні питання.