Людмила Миколаївна опікується своїм онуком – 11-річним Дмитром вже понад сім років. Мати хлопчика померла, коли малому було всього 4 роки. Так сталося, що його вихованням зайнялася бабуся.
Жінка розповіла про свого єдиного онука Дмитра та про знайомство з Благодійним фондом «Карітас-Київ».
– Ще змалку я намагалася забезпечити дитині повноцінне життя, – розповідає пані Людмила, – Дмитрик був під постійним наглядом дорослих. Наша родина: я, дідусь, мій брат та моя старша донька усіляко приділяли увагу дитині. Звичайно, дуже рано мій онук залишився без материнської та батьківської любові. Але ми ніколи не давали йому відчути себе самотнім. Дитина подорослішала та прийняла долю такою, якою вона є.
Усю свою любов я вкладаю в нього, бо мій онук – моя опора та підтримка, – ділиться з нами Бабкіна Людмила Миколаївна.
– Пані Людмило, як ви дізналися про Благодійний фонд «Карітас-Київ»?
– Ви знаєте, з «Карітас-Київ» ми знайомі вже п’ять років. Колись я випадково дізналася про фонд від однієї знайомої. Вона порадила нам звернутися сюди по допомогу та за підтримкою. Так сталося, що тепер для нашої родини «Карітас-Київ» – наче другий дім. Мій онук залюбки відвідує заняття в Дитячому центрі. Йому дуже подобаються педагоги «Карітас-Київ». Дівчатка, що там працюють, знаходять підхід до кожної дитини. Не важливо, скільки років дитині – 11 чи 6. Для дітей готуються цікаві заняття, педагоги заохочують їх до самостійної роботи та навчають кмітливості. А це так важливо в дорослому житті. У Благодійному фонді «Карітас-Київ» мій онук навчився робити багато корисних речей: виробляти мило, готувати страви, займався декоративно-прикладним мистецтвом. Кожне заняття в «Карітас» – це отримання нових знань і необхідних навичок, пізнання себе та своїх можливостей.
У фонді Дмитрик познайомився з іншими дітками та тепер у нього багато нових друзів, з якими він залюбки проводить свій час під час занять. Крім цього, хлопець займається баскетболом на базі спеціалізованої школи № 98 у рамках проєкту від БФ «Карітас-Київ» «Надзвичайне реагування на війну в Україні».
Дмитро – хлопець талановитий і розвинений не за роками. Він любить читати, спілкуватися з людьми, винахідливий та захоплюється IT-технологіями.
Можливо, в майбутньому, він стане програмістом, а може піде маминими стопами і буде психологом…
Головне, що поряд із ним завжди будуть ті, хто ніколи не дасть впасти і зламатися, хто підтримає і пліч-о-пліч піде довгою дорогою життя.
Бабусина турбота, її безсонні ночі, мудрі поради та безмежна любов незмінно супроводжуватимуть хлопця завжди, адже ним опікується янгол у бабусиному обличчі.
А Благодійний фонд «Карітас-Київ» завжди допоможе тим, хто залишився сам-на-сам у скрутному становищі. Найважливіша його цінність – милосердя та любов до ближнього.
