Луценко Надія родом з Луганщини. 50 років жінка працювала вчителькою української мови.
«На Луганщині всі дуже добре сприймали українську мову, її любили», – каже Надія Луценко.
З рідного селища Новолуганськ доводилось тікати вже вдруге. Перший раз жінка виїжджала в 2016-му році.
«Я ніколи не думала, що мені доведеться вдруге виїжджати. У травні минулого року я знову покинула свою рідну домівку», – розповідає пані Надія.
Наслідки війни жінка на собі відчуває досі. Її оглушило вибуховою хвилею.
«Я одразу відчула, що мене щось у спину штовхнуло. І все, потім майже нічого не чула 2 тижні, а у вухах постійно щось дзвеніло», – каже Надія Луценко.
Зараз жінка вже чує, але не дуже добре. Тоді Надія Луценко вирішила виїхати до Києва, нині живе з рідною сестрою.
«В дитинстві я сестричку няньчила, тепер вона мене», – додає пані Надія.
До благодійного фонду «Карітас-Київ» жінка звернулась у червні. Нині вона є бенефіціаркою напрямку «Догляд вдома», в межах проєкту «Адвокація сталих послуг».
«Нам в той самий день передзвонили і сказали приїздити за допомогою. Видали нам продуктовий, гігієнічний набір, аптечку і багато іншого. Тут працюють дуже чуйні люди, особливо хочу виділити пані Олю Корольову – координаторка напрямку «Догляд вдома» в межах проєкту «Адвокація сталих послуг”. Вона завжди нас вислухає та допоможе», – Надія Луценко.