News News – Сторінка 31 – Благодійна організація

“Через вибухи моя дитина перестала розмовляти”, – Маргарита Колесник, переселенка з Харківщини

Маргарита Колесник із міста Вовчанськ, Харківської області. Як і всі жінка із жахом прокинулась 24-го лютого.

«Я не повірила, думала що мені здається. А потім зрозуміла, що почалась війна», – розповідає Маргарита Колесник.

Вже через 4 години у місто заїхала колона військової техніки окупантів. За словами Маргарити, усі були в шоці, не знали що робити. Спершу жінка разом з чоловіком поїхали до магазину, щоб купити продукти. Опісля сиділи вдома, не висовуючи носа.

«Це був жах, я навіть зараз не можу описати свій стан. Ми шукали інформацію як виїхати. Спершу ми думали що десь тиждень і все закінчиться», – додає Маргарита Колесник.

Але згодом зрозуміли що це надовго, коли окупанти почали ходити по домівкам. Вони забирали продукти, авто у власників. Весь час Маргарита разом із сім’єю була вдома. Виходили лише на базар, щоб купити продукти. Трішки пізніше вже почали відключати світло.

«Ми сиділи і завжди думали як виїхати. Тому що, коли колони з людьми виїжджали з міста – їх просто розстрілювали…», – згадує Маргарита Колесник.

А знаходились такі, що товаришували з окупантами. Приміром, сусіди Маргарити випікали хліб росіянам та давали їм продукти.

«Я просто ненавиділа росіян..», – каже Маргарита Колесник.

На агрегатному заводі, у місті окупанти влаштували катівню, забирали туди навіть вагітних жінок та стареньких людей.

Однак, щоб покращити психологічний стан жінка старалася відволікатися. Маргарита займалася городом, дивилася за господарством. Чимось себе займала, аби менше плакати.

«Був дуже великий страх, що наше життя таким і буде далі», – каже Маргарита Колесник.

На Київщину Маргарита разом із сином та чоловіком приїхала у червні. Військові дії дались взнаки для маленького Богданчика. Хлопчик перестав розмовляти.

«Через 2 місяці, коли ми вже були на Київщині Богдан почав говорити», – розповідає Маргарита.

До БФ «Карітас-Київ» у межах проєкту «Освіта не може чекати» жінка водить Богданчика вже 3 місяці. За словами Маргарити, у хлопчика вже помітні зміни.

«Я щиро вдячна Карітасу, адже Богданчик почав спілкуватись з дітьми, він хоче завжди щось розповідати. Видно, що дитина почала розвиватися. Дуже вдячна вашому фонду, особливо педагогам Анастасії Ступаченко та Діані Дятченко за роботу з дітками», – Маргарита Колесник.

Дякуємо всім, хто прийшов разом із нами розділити радість відкриття нового Соціального Центру БФ “Карітас-Київ”для дітей

від у ВІДЕО

Одна із найголовніших місій, що ми прагнемо здійснювати у новому Соціальному центрі БФ “Карітас-Київ” – служіння людям. Фахівці фонду мріють, аби кожен українець забув про проблеми та хвилювання і мав змогу відчути себе щасливим на наших заходах. Ми неймовірно раді, що наші друзі розділяють з нами ці прагнення та цінності.

Дякуємо всім, хто прийшов разом із нами розділити радість відкриття нового Соціального Центру БФ “Карітас-Київ”для дітей. Також вдячні нашим донорам, благодійникам та усім небайдужим, завдяки чиїй праці ця мрія здійснилася.

Ваші теплі слова гріють нам душу!

У БФ «Карітас-Київ» відкрився новий Соціальний Центр для дітей

від у ВІДЕО

Складні часи вимагають важливих рішень. Сьогодні ми здійснили нашу давню мрію, ціль та мету. У БФ «Карітас-Київ» відкрився новий Соціальний Центр для дітей. Тепер наші найменші бенефіціари матимуть більше простору і можливостей, аби навчатися, розвиватися та весело проводити час.

Дякуємо нашим донорам, благодійникам та усім небайдужим, завдяки чиїй праці ця мрія здійснилася. Також вдячні БФ Caritas Ukraine за підтримку проєктів нашого фонду.

«В цьому Центрі ми будемо робити все можливе, аби діти забули про війну. Кожна кімната будинку має свою назву. Приміром, «кімната щастя» або «кімната радості». Цим ми наголошуємо на тому, що діти мають бути щасливими. Для нас важливо, що тепер фахівці та волонтери «Карітас-Київ» зможуть допомагати ще більшій кількості маленьких бенефіціарів. Я щиро дякую всім, хто в будь-який спосіб дотичний до того, що у БФ «Карітас-Київ» з’явилося ще одне місце, де ми можемо служити українським сім’ям», – зауважив директор БФ «Карітас-Київ» отець Роман Сиротич.

Свято розпочали з Чину освячення Соціального Центру. Опісля був концерт, на якому виступали вихованці нашого фонду та запрошені друзі. На заході були присутні Глава та Отець УГКЦ Блаженніший Святослав, владика Андрій Хім‘як, отці Київської Архиєпархії УГКЦ, представники державних органів влади, працівники, волонтери та дітки, для яких і створили цей неймовірний простір.

«Ми маємо сьогодні тисячі дітей, які не вчаться, які не ходять до школи, які втратили можливість рости та розвиватися. І в таких жахливих обставинах ми питаємо себе, що можемо зробити та чим допомогти. Що церква, як спільнота віруючих людей, може і повинна зробити для українського народу, зокрема для української дитини? І ось, відповідаючи на ці непрості, жахливі виклики гуманітарної кризи, яку спричиняє війна, ми сьогодні створюємо простір лікування, надії та опіки над українською дитиною», – сказав у своєму вітальному слові Блаженніший Святослав.

Дякуємо Богу за те, що він провадив нас цим складним, але таким важливим шляхом. І просимо Його та кожного з вас й надалі підтримувати нас у цій благій справі!

Заняття із стресостійкості у БФ “Карітас-Київ”

від у Новини

Щотижня у БФ “Карітас-Київ” проходять заняття із стресостійкості із психологинею нашого фонду Оленою Максимовою. Вони відбуваються в бібліотеці імені Панаса Мирного.

“Актуальне питання для сьогодення. Наш досвід допомагає справлятися з викликами життя, але надзвичайні події вибивають грунт з-під наших ніг, впливають на психоемоційний стан людей, погіршує пристосування до звичного способу існування. Обстріли нападників новою хвилею впливають на кожного жителів Києва – як на ВПО, так і на місцевих мешканців цього чудового міста. Тож питання стресостійкості надалі стають ще більш актуальними”, – зазначила фахівчиня.

Учасники зустічей отримають знання та відпрацьовують навички,які допомагатимуть бути більш гнучкими,краще справлятися з подіями, які є руйнівними, а також швидше відновлюватися.

ВІДКРИТО ЗБІР НА ДОПОМОГУ ЖИТЕЛЯМ ХЕРСОНУ ТА ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

від у Новини

Друзі, евакуація українців, які постраждали внаслідок підриву Каховської ГЕС, триває. Вони потребують нашої з вами підтримки. Тож БФ “Карітас-Київ” відкриває збір на допомогу.

ЯК МОЖНА ДОПОМОГТИ?

– надіслати кошти за реквізитами:

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ
«БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «КАРІТАС – КИЇВ»
Код ЄДРПОУ 21477781
IBAN UA66 325365 0000000 260040037274

в АТ «КРЕДОБАНК» м. Київ

– принести продукти харчування (довготривалого зберігання) та питну воду за адресою вул. Івана Микитенка, 7Б.
ЗБІР ТРИВАТИМЕ ДО 11.06.2023р. ВКЛЮЧНО

*деталі уточнюйте за номером телефону 067 112 0072

«Головним завданням було вижити», – Ірина Ткаленко, переселенка із Енергодара

від у Новини

Ірині 62 роки, вона родом із Енергодара. Півроку жінка разом з чоловіком жили в окупації. Спершу сильного страху вони не відчували, навпаки була гордість за жителів Енергодара. Коли окупанти під’їжджали до міста, то 22 тисячі людей вийшли до в’їзду і не пустили колону окупантів.

«Усього у місті було 50 тисяч осіб і майже половина вийшла боротись з окупантами. Страху не було – лише гордість», – розповідає Ірина Ткаленко.

Важко було фізично і психологічно. У місті не працювали аптеки, магазини та банки. Пані Ірина прокидалась о 4-й ранку, щоб купити хліба, адже черги були довгі.

«Головним завданням було вижити», – каже жінка.

Однак згодом, коли у липні почались регулярні обстріли , а на базарах можна було зустріти кадирівців – ставало страшно. Болісно було й чути, що у знайомих на міні син підірвався.

З болем Ірина згадує й той день, коли виїжджали з міста. Окупанти забирали у цивільних машини, знущались з чоловіків та викидали речі людей. Страшно було їхати сірою зоною. На дорозі часто зустрічались міни, водій намагався обережно їх усі об’їхати, аби зберегти життя людей.

«Ми виїхали до Запоріжжя, нас там зустріли волонтери, нагодували», – додає пані Ірина.

За словами жінки, це був останній евакуаційний транспорт, на якому можна було виїхати. Вже після Запоріжжя Ірина разом з чоловіком поїхала до Києва.

«Хочу подякувати киянам і волонтерам, які допомагають людям. Неймовірно добрі люди живуть у столиці», – розповідає Ірина.

Про благодійний фонд «Карітас-Київ» жінка дізналась від знайомих. Ірина отримала продуктовий набір, подушку, ковдру, рушник та постільну білизну .

«Коли я потрапила у Карітас, то зустріла приємного фахівця кризового центру Дениса. Він був дуже уважний, всі наші проблеми вислухав та вирішив. Ми йому неймовірно вдячні», – каже Ірина.

У Києві жити важко, дуже дороге житло. Однак жінка молиться і вірить, що зовсім скоро зможе повернутись до свого рідного міста.

«Намагаємось жити, нещодавно з чоловіком відсвяткували річницю весілля. Віримо у ЗСУ і нашу перемогу!», – Ірина Ткаленко.

“Коли загинули мої рідні, я зрозуміла, що терміново потрібно виїжджати з міста”, – Катерина Перепелятник, переселенка із Бахмута

від у Новини

Катерина Перепелятник родом з Бахмута. 24 лютого 2022 року жінка прокинулись від того, що всюди бахкало. Згодом зателефонував син і сказав, що почалась війна.

«Над нами летіли ракети, все гуділо, стріляло», – розповідає пані Катерина.

3 місяці жінка з рідними була у Бахмуті. Після того як від обстрілів загинули її родичі, то вирішила остаточно евакуюватися.

«Нас вивезли волонтери, дякуємо їм», – каже жінка.

До того ж, Катерина має брата з інвалідністю. Тому під час вибухів було складно ховатись від обстрілів. Коли була тривога, жінка переносила брата під ліжко. За словами Катерини, у місті було багато смертей. Хтось пішов на кладовище, і там помер від обстрілу, хтось у себе на городі загинув.

«Це неймовірно страшно усе було. Дуже боляче згадувати», – додає жінка.

Будинок Катерини Перепелятник знищений вщент ракетою. У сестри було господарство – зараз, за словами жінки, там вже нічого немає. Коли виїжджали вдома залишилось 2 котика, що зараз з ними невідомо.

«Дуже хочеться додому, словами не передати. Відчути рідний запах домівки, але на жаль такого вже ніколи не буде»,- каже Катерина.

У столиці жінка рівно рік. Вона разом із сестрою живе в пансіонаті для літніх людей. А брат мешкає у сусідньому корпусі. Тому зараз вони усі разом у Києві.

«Потрібно бути разом. Ми ж родина. Це найцінніше що у нас є», – розповідає жінка.

Про благодійний фонд «Карітас-Київ» жінка дізналась від знайомих. Допомогу від Карітасу отримує вперше. Катерина одержала стандартний харчовий набір та комплект постільної білизни.

«Коли ми отримуємо допомогу – з’являється відчуття, що про нас не забули!», – Катерина Перепелятник.

Налагодження співпраці із Київським Палацом дітей та юнацтва

від у Новини

Продовжуємо налагоджувати співпрацю! Фахівець із адвокації та лобіювання БФ “Карітас-Київ” Валерій Крамаренко провів зустріч із завідувачкою відділу соціальних ініціатив і партнерства Київського палацу дітей і юнацтва Олександрою Долговою.

Було обговорено плани про майбутню співпрацю, зокрема про проведення дитячих занять для вихованців фонду на базі Київського палацу дітей і юнацтва та заходів, спрямованих на психологічну підтримку людей, які постраждали від війни. Щодня наші фахівці шукають можливостей, аби створювати для внутрішньо переміщених осіб умови для комфортної інтеграції у приймаючі громади.

Дякуємо Київський Палац дітей та юнацтва за прагнення долучитися до благодійності та підтримати тих, хто цього найбільше потребує!

Створімо Великоднє диво для стареньких!

від у Акціїї, Новини

Традиційно в Україні найважливішим святом весни є Великдень! Ми очікуємо цей особливий день, щоб зустріти його у родинному колі, поділяючи радість зустрічі та смак святкових страв із близькими нам людьми. Однак не у всіх є можливість зустріти Великдень по-святковому. Люди похилого віку, які перебувають у матеріальній скруті та гнітючій самотності, не можуть собі цього дозволити.

Просимо підтримати наш проєкт на придбання продуктів для великоднього кошика для людей похилого віку.

Деякі підопічні нашого фонду не виходять з дому або пересуваються по квартирі на милицях чи ходунках. Наші працівники роблять закупи, готують їсти, прибирають, допомагаючи людям у скруті забезпечити основні потреби життєдіяльності. Ці люди не мають можливості святкувати Великдень, бо їхнє матеріальне становище не дозволяє їм купити найнеобхідніше для пасхального кошика. Але ми вирішили допомогти їм у їхніх складних життєвих ситуаціях! І Ви можете нас у цьому підтримати.

Зібравши необхідну суму, ми закупимо основні для великоднього кошика продукти та паски і передамо їх 50 людям літнього віку, які б без Вашої і нашої допомоги не змогли б цього отримати. На один святковий продуктовий набір (паска, м’ясні вироби, сир, яйця, хрін) потрібно 442 гривні. Загальна вартість проєкту – 22 100 грн.

Можна лише уявити, яку радість і підтримку відчують вони, коли отримають великодній кошик з паскою та продуктами. Безсумнівно, вони відчують себе потрібними, важливими і любленими.

Запрошуємо всіх небайдужих принести у домівки одиноких людей похилого віку іскорку любові та доброти. Заглянемо спільно в їх домівки та накриємо для них великодній стіл. Кожна гривня – це промінь Вашого серця для тих, хто чекає на свято.

Зробимо самотню старість літніх людей меншою через світле свято Великодня!

Підтримати проєкт можна тут.