Організатори Київського форуму волонтерів «Волонтерський рух в Україні: успішні практики» вручили подяку БФ «Карітас-Київ» за роботу та волонтерську діяльність.
Для Карітасу важливо робити внесок у громадську справу, надаючи допомогу потребуючим. Ця подяка мотивує нас продовжувати робити добрі справи та надавати підтримку уразливим групам населення.
Також Карітас долучився до благодійної ярмарки. Наші вихованці продавали браслети, підсвічники, дощечки, які зробили власноруч. Ці вироби мають особливу цінність, адже вони втілюють творчий потенціал та бажання допомагати.
Кожен може зробити внесок у створення чогось кращого і допомогти тим, кому це необхідно.
Віталій із Маріуполя. Чоловік працював на Азовсталі багато років і займався ремонтом металургійних печей. Він почав там працювати, коли йому було близько 20-ти років і проробив на заводі до 2009 року, коли йому виповнилося 62 роки. Та коли почалось повномасштабне вторгнення, чоловік разом із дружиною та донькою був вимушений виїжджати із Маріуполя.
«Ніколи не думав, що в наші часи могла розпочатися така кривава війна. Це просто жахіття», – каже Віталій Литвиненко.
Відомо, що робота на Азовсталі важка, оскільки там спекотно і пильно. А також можуть бути проблеми з видимістю через пил та інші фактори.
«Я інколи не бачив своїх колег, які були за 2-3 метри від мене», – додає Віталій.
Коли в Маріуполі почалися масові ракетні обстріли, від яких не можна було ніде сховатися, то чоловік разом із сім’єю виїхав на Луганщину. Однак згодом Віталій зрозумів що хоче жити саме в Україні, тому через Прибалтику чоловік повернувся до Києва. Дорога була важкою.
«Ми їхали дуже довго, але знали що коли будемо в Україні, то нам стане простіше», – каже Віталій.
До Благодійного фонду «Карітас-Київ» Віталій звернувся перед Новим роком. В межах проєкту «Продовження реагування на надзвичайну ситуацію внаслідок бойових дій в Україні» чоловік отримав продуктовий та гігієнічний набір. Також чоловік отримав супровід від фахівця кризового центру Дениса Рубана.
«Дякую Карітасу за допомогу, в такий час вона надзвичайно важлива!», – Віталій Литвиненко, переселенець із Маріуполя.
Артем – спортсмен із марафонського бігу. У свої 10 років хлопчик на місці не сидить, він активно займається бігом, музикою та плаванням.
«Він дуже у нас витривалий. Бувало й таке, що без перерви він бігав 9 годин», – розповідає пані Аллі.
Коли Артемчику було 5 років йому поставили діагноз дитячий аутизм, недорозвинення мови першого рівня та гіперактивність. Алла завжди займається розвитком дитини, ходить на різні заняття, гуртки та тренінги. До БФ «Карітас-Київ» жінка водить Артема 3 місяці.
«Нам тут неймовірно подобається, я бачу розвиток своєї дитини», – додає Аллв Білобаба.
Наразі жінка водить сина до трьох фахівців БФ «Карітас-Київ». Це логопед, психолог та соціальний педагог. За словами жінки, зміни у сина побачила вже після першої консультації.
«Змінилось все після першої консультації. Тому що фахівці знайшли правильний підхід. Вони поставили правильні питання. Внаслідок чого, склався гарний діалог», – каже Алла.
Спершу Артемчик потрапив до логопеда Вікторії. Фахівчиня дуже сподобалася хлопчику. Він із захватом біг на заняття. Спочатку почали працювати з артикуляційною системою хлопчика.
«Логопеду вдалось знайти правильний підхід до мого Артемчика»,- розповідає пані Алла.
Потім Артем почав займатися з психологом. До якого теж з радістю біг на заняття. Якщо раніше Артема потрібно було якось змотивувати, аби він погодився прийти до спеціаліста, то зараз саме заняття – це мотивація.
«Раніше він був гіперактивним в кубі, а зараз став спокійнішим. Коли вперше прийшов до психолога то став малювати, хоча раніше цього не робив. Я була дуже здивована», – каже Алла Білобаба.
Також Артем у БФ «Карітас-Київ» займається з соціальним педагогом. Заняття постійно інтерактивні. Вони спрямовані на психологічне розвантаження. Жінка тішиться як змінюється її син.
«Артем почав мене розуміти. Мені простіше йому щось пояснити. Фахівці кажуть, що у нас є шанс заговорити і відповідати на прості запитання»,- Алла Білобаба.
Вже 6-й рік Катерина є підопічною БФ «Карітас-Київ» у межах проєкту «Покращення якості життя людей похилого віку шляхом надання послуг – «Догляд вдома».
«Я дуже вдячна соціальній працівниці Оксані, що ходить до мене, вона мені як рідна онучка», – розповідає Катерина Бабіч.
Оксана кожен тиждень відвідує Катерину. Допомагає прибратися, приготувати їжу, сходити до магазину, принести ліки та необхідні продукти. За словами Катерини Бабіч, навіть не в робочий час Оксана телефонує і запитує як справи, чи усе добре.
«Це золота людина, вона мені допомагає, прибирає, готує. Завжди зайде і запитає що мені потрібно», – додає Катерина Бабіч.
Жінка мешкає одна. Дітей у пані Катерини немає, а чоловік помер ще 25 років тому. Вже вдруге 90-річна Катерина переживає війну. Коли їй було 7 років, то почалась Друга світова. Ще у малому віці її батьків розстріляли німці.
«Було дуже страшно, ми завжди були голодні. Думали, що ми не виживемо», – розповідає зі сльозами на очах Катерина Бабіч.
У родині пані Катерина наймолодша, усього їх було п’ятеро. Згадує, яка була неймовірно щасливою, коли разом із братом знайшла залишки курки під тілом німця.
«Ми все з’їли. І воду з калюжі пили», – каже пані Катерина.
Із сумом Катерина говорить і про теперішню війну з росією.
«Нащо вони сюди прийшли не розумію. Я вже переживаю другу війну», – Катерина Бабіч.
Попри усі труднощі Катерина Бабіч старається вести активний спосіб життя. Весь день займається хатніми справами.
«Стараюсь щось робити, так почуваю себе краще»,- розповідає Катерина Бабіч.
Катерина Бабіч висловлює велику вдячність БФ «Карітас-Київ» та соціальній працівниці Оксані за допомогу та підтримку!
Маргарита Колесник із міста Вовчанськ, Харківської області. Як і всі жінка із жахом прокинулась 24-го лютого.
«Я не повірила, думала що мені здається. А потім зрозуміла, що почалась війна», – розповідає Маргарита Колесник.
Вже через 4 години у місто заїхала колона військової техніки окупантів. За словами Маргарити, усі були в шоці, не знали що робити. Спершу жінка разом з чоловіком поїхали до магазину, щоб купити продукти. Опісля сиділи вдома, не висовуючи носа.
«Це був жах, я навіть зараз не можу описати свій стан. Ми шукали інформацію як виїхати. Спершу ми думали що десь тиждень і все закінчиться», – додає Маргарита Колесник.
Але згодом зрозуміли що це надовго, коли окупанти почали ходити по домівкам. Вони забирали продукти, авто у власників. Весь час Маргарита разом із сім’єю була вдома. Виходили лише на базар, щоб купити продукти. Трішки пізніше вже почали відключати світло.
«Ми сиділи і завжди думали як виїхати. Тому що, коли колони з людьми виїжджали з міста – їх просто розстрілювали…», – згадує Маргарита Колесник.
А знаходились такі, що товаришували з окупантами. Приміром, сусіди Маргарити випікали хліб росіянам та давали їм продукти.
«Я просто ненавиділа росіян..», – каже Маргарита Колесник.
На агрегатному заводі, у місті окупанти влаштували катівню, забирали туди навіть вагітних жінок та стареньких людей.
Однак, щоб покращити психологічний стан жінка старалася відволікатися. Маргарита займалася городом, дивилася за господарством. Чимось себе займала, аби менше плакати.
«Був дуже великий страх, що наше життя таким і буде далі», – каже Маргарита Колесник.
На Київщину Маргарита разом із сином та чоловіком приїхала у червні. Військові дії дались взнаки для маленького Богданчика. Хлопчик перестав розмовляти.
«Через 2 місяці, коли ми вже були на Київщині Богдан почав говорити», – розповідає Маргарита.
До БФ «Карітас-Київ» у межах проєкту «Освіта не може чекати» жінка водить Богданчика вже 3 місяці. За словами Маргарити, у хлопчика вже помітні зміни.
«Я щиро вдячна Карітасу, адже Богданчик почав спілкуватись з дітьми, він хоче завжди щось розповідати. Видно, що дитина почала розвиватися. Дуже вдячна вашому фонду, особливо педагогам Анастасії Ступаченко та Діані Дятченко за роботу з дітками», – Маргарита Колесник.
Одна із найголовніших місій, що ми прагнемо здійснювати у новому Соціальному центрі БФ “Карітас-Київ” – служіння людям. Фахівці фонду мріють, аби кожен українець забув про проблеми та хвилювання і мав змогу відчути себе щасливим на наших заходах. Ми неймовірно раді, що наші друзі розділяють з нами ці прагнення та цінності.
Дякуємо всім, хто прийшов разом із нами розділити радість відкриття нового Соціального Центру БФ “Карітас-Київ”для дітей. Також вдячні нашим донорам, благодійникам та усім небайдужим, завдяки чиїй праці ця мрія здійснилася.
Складні часи вимагають важливих рішень. Сьогодні ми здійснили нашу давню мрію, ціль та мету. У БФ «Карітас-Київ» відкрився новий Соціальний Центр для дітей. Тепер наші найменші бенефіціари матимуть більше простору і можливостей, аби навчатися, розвиватися та весело проводити час.
Дякуємо нашим донорам, благодійникам та усім небайдужим, завдяки чиїй праці ця мрія здійснилася. Також вдячні БФ Caritas Ukraine за підтримку проєктів нашого фонду.
«В цьому Центрі ми будемо робити все можливе, аби діти забули про війну. Кожна кімната будинку має свою назву. Приміром, «кімната щастя» або «кімната радості». Цим ми наголошуємо на тому, що діти мають бути щасливими. Для нас важливо, що тепер фахівці та волонтери «Карітас-Київ» зможуть допомагати ще більшій кількості маленьких бенефіціарів. Я щиро дякую всім, хто в будь-який спосіб дотичний до того, що у БФ «Карітас-Київ» з’явилося ще одне місце, де ми можемо служити українським сім’ям», – зауважив директор БФ «Карітас-Київ» отець Роман Сиротич.
Свято розпочали з Чину освячення Соціального Центру. Опісля був концерт, на якому виступали вихованці нашого фонду та запрошені друзі. На заході були присутні Глава та Отець УГКЦ Блаженніший Святослав, владика Андрій Хім‘як, отці Київської Архиєпархії УГКЦ, представники державних органів влади, працівники, волонтери та дітки, для яких і створили цей неймовірний простір.
«Ми маємо сьогодні тисячі дітей, які не вчаться, які не ходять до школи, які втратили можливість рости та розвиватися. І в таких жахливих обставинах ми питаємо себе, що можемо зробити та чим допомогти. Що церква, як спільнота віруючих людей, може і повинна зробити для українського народу, зокрема для української дитини? І ось, відповідаючи на ці непрості, жахливі виклики гуманітарної кризи, яку спричиняє війна, ми сьогодні створюємо простір лікування, надії та опіки над українською дитиною», – сказав у своєму вітальному слові Блаженніший Святослав.
Дякуємо Богу за те, що він провадив нас цим складним, але таким важливим шляхом. І просимо Його та кожного з вас й надалі підтримувати нас у цій благій справі!
Щотижня у БФ “Карітас-Київ” проходять заняття із стресостійкості із психологинею нашого фонду Оленою Максимовою. Вони відбуваються в бібліотеці імені Панаса Мирного.
“Актуальне питання для сьогодення. Наш досвід допомагає справлятися з викликами життя, але надзвичайні події вибивають грунт з-під наших ніг, впливають на психоемоційний стан людей, погіршує пристосування до звичного способу існування. Обстріли нападників новою хвилею впливають на кожного жителів Києва – як на ВПО, так і на місцевих мешканців цього чудового міста. Тож питання стресостійкості надалі стають ще більш актуальними”, – зазначила фахівчиня.
Учасники зустічей отримають знання та відпрацьовують навички,які допомагатимуть бути більш гнучкими,краще справлятися з подіями, які є руйнівними, а також швидше відновлюватися.
Друзі, евакуація українців, які постраждали внаслідок підриву Каховської ГЕС, триває. Вони потребують нашої з вами підтримки. Тож БФ “Карітас-Київ” відкриває збір на допомогу.
ЯК МОЖНА ДОПОМОГТИ?
– надіслати кошти за реквізитами:
БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «КАРІТАС – КИЇВ» Код ЄДРПОУ 21477781 IBAN UA66 325365 0000000 260040037274
в АТ «КРЕДОБАНК» м. Київ
– принести продукти харчування (довготривалого зберігання) та питну воду за адресою вул. Івана Микитенка, 7Б. ЗБІР ТРИВАТИМЕ ДО 11.06.2023р. ВКЛЮЧНО
*деталі уточнюйте за номером телефону 067 112 0072
підписатися на соціальні мережі БФ “Карітас-Київ”
