Мета проєкту: сприяти соціальній згуртованості в українських громадах, які постраждали від конфлікту, шляхом психологічної стабілізації та трансформації конфліктів між ВПО та іншими постраждалими групами.

Головними завданнями проєкту є:

• Оцінка потреб, сфокусована на соціальній напрузі та різниці у досвіді війни.
• Індивідуальна психологічна підтримка (PSS/психосоціальна підтримка).
• Групова психосоціальна підтримка; організація і підтримка груп самодопомоги.
• Посилення системи направлення до спеціалізованих психологічних служб.
• Організація і підтримка фасилітованих груп.
• Групові медіації і діалоги.
• Публічні події з метою трансформації конфліктів та інтеграції між групами.
• Семінари з підвищення обізнаності для ОГС (організацій громадянського суспільства) та волонтерських груп.
• Надання малих грантів для ОГС.

«Основною нашою цільовою аудиторією є люди, постраждалі від конфліктів, що виникають у громадах через різну напруженість між різними соціальними групами, такими, наприклад, як ВПО та приймаюча громада; люди, які зазнали фізичних чи психічних ушкоджень під час війни; ті, хто повернувся та місцеві жителі. Зокрема, проєкт підтримує родини військових; ветеранів та їхні сім’ї; поранених; осіб, які походять із деокупованих та тимчасово окупованих територій; людей, які втратили житло; родичів і близьких загиблих у війні; також родини полонених і визволених із полону. Учасники проєкту мають можливість відвідувати заходи для змішаних та незмішаних груп. Крім того, проєкт залучатиме представників приймаючих громад, особливо волонтерів та адміністративний склад, які надають послуги і підтримку постраждалим групам», – зазначила координаторка проєкту Яна Рожнятовська.

 «Війна в Україні триває уже понад 500 днів. Психологічно люди дуже втомилися. А особливо – внутрішньо переміщені особи. Щодня вони стикаються з різними проблемами та вимушені адаптуватися до життя в новому місті. В першу чергу ми намагатимемося сприяти соціальній згуртованості в українських громадах шляхом психологічної стабілізації та трансформації конфліктів між ВПО та іншими постраждалими групами. Проєкт триватиме 6,5 місяців», – зауважив директор БФ «Карітас-Київ» отець Роман Сиротич.

Проєкт зорієнтований на збільшення географічного охоплення проєкту «Долаючи розломи», а також поширений на ще чотири області, що дозволить «Карітасу України» зробити більш повні висновки щодо конфліктної напруги у громадах та потенційних шляхів її подолання. Наприкінці обох проєктів «Карітас України» розробить методологію пом’якшення конфліктів для громад з ВПО, місцевими жителями та тими, хто повернувся додому.

#Карітас_Київ #overcomingbarriers

Щороку 7-ме липня для греко-католиків та православних є великим днем, адже на цей час припадає християнське свято Різдва Івана Хрестителя чи, як ще називають, Йоана Предтечі. 

Цікавим також є те, що Іван Хреститель найчастіше вшановується мирянами за календарем – протягом церковного року на його честь відзначають аж шість свят: празник Зачаття, Різдва, Усікновення Голови, Перше і Друге Знайдення Голови, Третє Знайдення Голови і Собор Йоана Хрестителя після Богоявлення. Різдво святого Йоана Хрестителя — найбільше з усіх свят на його честь.

Але чому ми частіше чуємо про свято Івана Купала? Чому християнські свята заміщуються язичницькими? 

Почнемо із того, що свято Івана Купала та Різдво Йоана Предтечі – це різні свята. Різдво святого Йоана Хрестителя збіглося зі святом Купала, яке відзначалося в дохристиянський період.

Ентологиня Наталія Громова у розмові з «УП.Життя» зазначає: «Наші предки вірили, що обряди, які проводять на Купала, допомагають їм жити краще. Вони вірили, що без поклоніння стихіям природи, хорошого врожаю можна не чекати. Саме на це були направлені основні гуляння на Купала. Зокрема було переконання, що стрибки через вогнище могли очистити від прокльонів та гріхів, а прикрашання молодого дерева – забезпечити хороший врожай».

Існує народна інтерпретація, яка пояснює, чому свято Купала стало відомим як Іван Купала. Це пов’язано з іменем святого пророка Івана, який був чесним та славним, і відомим як Іван Предтеча і Хреститель Господній. Згідно з Євангелієм, Іван Предтеча був родичем нашого Господа Ісуса Христа та народився за шість місяців до Різдва Спасителя.

У давніх язичницьких традиціях свято Купала відзначалося на початку літа та пов’язувалося з різноманітними обрядами, пов’язаними з водою, вогнем та природними циклами. Але поширенням християнства це свято почало асоціюватися з ім’ям святого Івана.

Таким чином, народна інтерпретація свята Купала як Івана Купала відображає змішання язичницьких традицій та християнських вірувань. Ім’я Івана, яке є символом чесності та вірності, надає святкуванню додаткового релігійного значення, викликаючи асоціації з Іваном Предтечею.

Це є лише одна інтерпретація, яка пояснює зв’язок між Купало та Іваном. Варто зазначити, що існує багато інших інтерпретацій та версій, які можуть варіюватися залежно від регіону та культурних традицій.

Йоан Предтеча був посланцем Бога, щоби сповістити людям про прихід і живу присутність Месії на землі. Він указує на Спасителя і хрестить Його в ріці Йордані. Цей святий навчав, проповідував, хрестив, викривав гріхи, обстоював справедливість. Його життя — це безперервна жертва. За Христа і Христову науку святий відважно приймає мученицьку смерть. За наказом Ірода Антипи Йоанові Хрестителю стяли голову.

Зокрема, священнослужителі не заперечують святкування Івана Купала, проте головне – не перетворювати святкування в ідолопоклонство.

У одному з інтерв’ю для «Радіо.Свобода» керівник департаменту інформації УГКЦ отець Ігор Яців розповідає: «Якщо мова йде про культуру, звичаї, традиції – то це цілком нормально, бо з цього складається культурне буття нашого народу. Але якщо люди в це вкладають якийсь містичний сенс, то це – ідолопоклонство».

Попри всі складнощі розмежування цих свят, вартує схилятись до християнських традицій, які мають стати тим наративом, який плекатиме у наших святкуваннях релігійні цінності. Цим самим старатися створити у нашій історії феномен свят саме християнського спрямування. 

#Карітас_Київ

Вітаємо зі святом Різдва Івана Хрестителя!

В цей особливий день, ми бажаємо перемоги України, миру, радості та благополуччя. Нехай це свято принесе вам нові надії, здоров’я і злагоду в родині. Нехай Небесний Батько наділить вас любов’ю та щедрістю, а ваші добрі справи помножаться сторицею.

Карітас-Київ відданий місії допомагати тим, хто цього потребує, і вірить, що навіть найменші дрібниці можуть мати велике значення. Ми вдячні вам за вашу підтримку та співпрацю, завдяки якій ми можемо допомогти ближнім.

Нехай Івана Предтеча стане для кожного з нас прикладом доброї волі та любові до Христа, з якою потрібно про Нього розповідати. Бажаємо вам та вашим близьким незабутніх вражень у цьому житті та надію на краще майбутнє.

Наталя Мар’єнко родом  із Бердянська. Півроку жінка разом із родиною жила в окупації. У рідне місто росіяни зайшли 28-го лютого. За словами жінки, на звичайних вуличках було багато ворожої техніки.

«Було страшно, всюди ходили російські військові..», – каже Наталя Мар’єнко.

У Бердянську живуть сильні та сміливі українці. Під час окупації люди  часто виходили на мітинги. Але згодом окупанти почали стріляти у мирних людей, тому масових зборів стало менше.

 З міста до Бердянського району пані Наталя із сім’єю  виїхала 24 лютого на 2 місяці, адже вдома не було опалення. Наталя Мар’єнко розповідає, що росіяни поводили себе як господарі у місті. Багато мешканців виїхало.  Бердянськ став пустим та чужим.

«Дуже сумно було дивитися на цю картину. Коли чужі військові гуляють по рідному місту», – каже Наталя Мар’єнко.

Окупанти  також лякали місцевих жителів раптовими вранішніми перевірками житла. Одного разу завітали і до матері Наталі.

«Вони перевіряли її документи. Адже поруч з її будинком була розташована військова частина росіян і вони заходили до людей і проводили обшуки», – розповідає Наталя.  

Від початку повномасштабного вторгнення Наталя залишилася без роботи. Весь час старалися залишатися вдома, аби не зустрічати окупантів. У серпні минулого року жінка переїхала до Києва.

« Ми чекали, думали що скоро звільнять місто, але зрозуміли, що це на жаль затягнулося. Тому вирішили їхати до Києва», розповідає Наталя.

Про наш благодійний фонд Наталя дізналася через знайомих. На заняття в Kids Caritas Kyiv БФ «Карітас-Київ» жінка водить вже кілька місяців. Діяльність цього напрямку можлива завдяки фінансовій підтримці Благодійного фонду Римо-католицької церкви Німеччини «Renovabis».

«Дитинка вже засумувала за заняттями, за гуртками. Ми підписалися на телеграм-канал і почали відвідувати ваші прекрасні майстер-класи», – додає Наталя Мар’єнко.

Дівчинка вже була на таких заняттях як декупаж, створення ляльки-мотанки та малювання кавою.

«Дитині заняття дуже подобаються, вона у захваті. На майстер-класах створюють гарні вироби, які потім можна забрати додому», – Наталя Мар’єнко.

Ольга Миколаївна з Сєвєродонецька, Луганської області.

Від початку повномасштабного вторгнення Ольга Миколаївна разом із своєю сім’єю ледь не щодня сиділа у холодному підвалі.

«Ми спускалися туди, сиділи і знову назад. І так було довго. Ми взагалі думали, що це все швиденько пройде. Але, на жаль, цей жах затягнувся надовго. І ми так протрималися до 6-го березня», – розповідає Ольга Миколаївна.

Пізніше у місті зникла вода, так як росіяни обстріляли насосну станцію. Був лише газ та світло. Однак виїжджати ще не планували. Та коли вода піднялася у підвалі, то почали думати кудись рухатися.

«Ми збирали воду, але вона все одно була. Зрозуміли, що ховатися тут небезпечно», – додає  Ольга Миколаївна.

До того ж пані Ольга має маленьку онучку, якій 5 років, дорослі переживали щоб дівчинка не захворіла. Через кілька днів родина виїхала в Донецьку область до близьких. Пересиділи 2 тижні, однак згодом таке жахіття почалося і там. Прильоти стали гучнішими і частішими. Тому родина поїхала далі – до Умані.

«Нас там дуже добре зустріли, прожили 2 місяці», – каже пані Ольга.

Вже у травні Ольга Миколаївна разом зі своїми дітьми поїхала до Києва. Квартира жінки у Сєвєродонецьку згоріла вщент.

«Квартира була дуже гарна, ми в неї багато вклали. Це велика біль».

Коли Ольга Миколаївна побачила відео зруйнованої квартири, то, каже, не розмовляла 2 тижні. Тай зараз жінка говорить на цю тему зі сльозами на очах.

«У наш будинок було 9 прильотів, він дуже постраждав. Та і взагалі місто Сєвєродонецьк наразі дуже зруйноване», – каже Ольга Миколаївна.

«Ми маємо надію і віримо, що місто скоро деокупують і ми зможемо повернутися до рідної домівки», – додає жінка.

На заняття в Kids Caritas Kyiv БФ «Карітас-Київ» свою онучку пані Ольга водить з грудня. Діяльність цього напрямку можлива завдяки фінансовій підтримці Благодійного фонду Римо-католицької церкви Німеччини «Renovabis».

«Я не уявляю – що б ми робили, якби не знали про гуртки від Карітасу. Всі заняття проводять надзвичайно професійні та чуйні педагоги. Вони заряджають своїм оптимізмом. Стараємося заняття не пропускати, тому що нам дуже подобається. Карітас-Київ вдихає у нас життя», – Ольга Миколаївна.

Інна Ролінська – координаторка проєкту «Підтримка людей та дітей з інвалідністю під час кризового реагування у 8 локаціях України». У соціальній сфері фахівчиня працює 5 років. Свою діяльність починала в ролі волонтера. Тоді займалася з дітьми з інвалідністю по методиці Монтессорі .

Згодом стала соціальним вихователем в Реабілітаційному центрі для дітей і осіб з інвалідністю Дніпровського району та завідувачкою Відділенням для молоді від 18 до 35 років при цьому центрі. Зараз фахівці проєкту «Підтримка людей та дітей з інвалідністю під час кризового реагування у 8 локаціях України» надають комплексну допомогу дітям та людям з інвалідністю.

У складі команди психолог, реабілітолог, логопед, кейс-менеджер та соціальні педагоги. Вони працюють з людьми віком від 3 до 43 років. Однак до бенефіціарів вирішили звертатися «друзі». «Ми обрали для себе найбільш лояльне та коректне слово, яким звертаємося до дітей та людей, які відвідують наші заняття», – каже Інна Ролінська.

Фахівці напрямку щодня проводять індивідуальні консультації та групові заходи. «Одне із завдань наших заходів – допомогти нашим друзям адаптуватися в соціумі та дати їм можливість спілкуватися один з одним». Фахівчиня наголошує – проблема соціальної реабілітації та адаптації людей з інвалідністю в Україні досить гостра, тому подібні заняття для них вкрай необхідні, адже йдуть лише на користь.

«Батьки часто залишають відгуки після наших заходів. Кажуть, що діти стають спокійнішими та слухнянішими. До того ж, ці дітки йдуть на контакт не з усіма спеціалістами. Однак до наших фахівців ходять із задоволенням». За словами фахівчині, проєкт зібрав справжніх професіоналів своєї справи, які лояльно ставляться до людей та дітей з інвалідністю та вміють до кожного знайти особливий підхід.

«У мене є з чим порівняти, тому я впевнено кажу – наші фахівці дуже кваліфіковані. Карітас – це один із благодійних фондів, який намагається першим надати людям допомогу. Я рада, що потрапила сюди!» Пані Інна додає, що сподівається на розширення та продовження проєкту.

«Ми налагодили працю і хочеться, аби дітки та їхні батьки й надалі могли отримувати допомогу на постійній основі. Для них це дуже важливо!»