“Для наших мізерних пенсій така допомога дуже необхідна. Гроші, які отримали від “Карітас-Київ” витратили на ліки”, – Валентина Куксенок

«Тримати себе в руках під час окупації допомагали рідні. Я отримувала колосальну підтримку від них.
А також розуміла, що маю бороти свій страх, аби триматися разом»

Віра Ковалевська родом із села Жеревпілля, що на Київщині. Повномасштабне вторгнення жінка зустріла вдома. Прокинулася о 5 ранку від вибухів та роботи авіації.

“Я почула дуже голосний гул. Спершу подумала, що це хтось щось ріже на вулиці електропилою. Та потім подзвонила кума і сказала, що на нас напали. І вже ближче до вечора почалося справжнє жахіття: все гриміло та палало”.

Село жінки опинилося під окупацією в перші дні повномасштабного вторгнення. В той час до неї приїхали 2 доньки зі своїми родинами. Тож, гуртом переживати біду, каже жінка, було легше.

“Літали вертольоти та ракети. Найбільше я боялася, коли біля нашого будинку їхали танки. Мені здавалося, що вони вистрелять в наше подвір’я і це буде кінець. Я відчувала великий страх. Тримати себе в руках під час окупації допомагали рідні. Я отримувала колосальну підтримку від них. А також розуміла, що маю бороти свій страх, аби триматися разом”.

Жінка розповідає, що на ній була відповідальність за 10 людей:  2-х доньок із зятями і 5-х внуків. Усіх потрібно було прогодувати.

“Ми ходили до сільської комори, брали там муку, аби приготувати коржі.Я могла поїсти суп без нічого, а дітям дуже хліба хотілося”.

В окупації Жеревпілля перебувало більше 3-х тижнів. За цей час, каже пані Віра, скрути з їжею вони не відчули. Однак запаси швидко вичерпалися. 

“Я зрозуміла, що на майбутнє готуватиму ще більше запасів їжі. Нехай біда нас обходить. Але обачливою потрібно бути завжди”.

Після звільнення Жеревпілля щастю не було меж, згадує жителька села. 

“Коли ми дізналися, що наші хлопці зайшли в село, то ми з донькою побігли їм на зустріч і почали обіймати. Плакали всі. Українських танків я вже не боялася”.

Трохи пізніше від сільської ради пенсіонерка почула про надання грошової допомоги від благодійного фонду “Карітас-Київ”. Вона подала заявку на отримання допомоги, а вже згодом пішла на реєстрацію.

“Працівники “Карітас-Київ” – дуже приємні люди. Гарно з нами спілкувалися.Швидко нас зареєстрували і дали відповіді на всі запитання”.

Невдовзі на карту жінки надійшло 6 600 тисяч гривень від благодійного фонду “Карітас-Київ”.Проєкт реалізується у співпраці з Корпусом Милосердя (Mercy Corps) в межах діяльності Консорціуму грошової допомоги для України за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) – Бюро гуманітарної допомоги.

“У мене постійно болять ноги та стрибає тиск. Тому за ці кошти я купила тонометр та ліки. Таблетки зараз дуже дорогі. А пенсії майже ні на що не вистачає. Тому це суттєва допомога для мене і для інших пенсіонерів. Вдячна “Карітас-Київ”!”