Наталія Сидоренко – мама двох чарівних дівчаток 17-річної Софії та 9-річної Анюти.
Батько дівчат на фронті захищає Україну, а родина – його потужний тил за спиною.
З початком повномасштабного вторгнення Наталія та її доньки виїхали у Вінницьку область до друзів, а чоловік Мирослав, ветеран АТО, відразу пішов у військкомат, далі – на передову.
Через декілька місяців родина повернулася в Київ і треба було будувати нове життя.
– Аня ходить до Дитячого центра в «Карітас-Київ» і залюбки отримує нові знання. Їй дуже подобаються педагоги, – розповідає жінка. – Дівчата-педагоги роблять для дітей неймовірне. Вони добрі, щирі, дбайливо ставляться до своїх вихованців. На їхніх заняттях завжди панує тепла та затишна атмосфера…
Наталія залюбки водить доньку на заняття, адже для малої – це своєрідна психологічна підтримка.
Її сестричка Софія теж колись відвідувала заняття в БФ «Карітас-Київ», їздила навіть у подорож до Швеції з Дитячим центром. Дівчина настільки захопилась заняттями та перейнялася благодійними справами, якими займалися дівчата-педагоги, що теж вирішила бути корисною і допомагати іншим. У 15 років Софія зайнялася волонтерством. Дівчина має хист до фотографії.
Наразі вона робить фотографії для благодійних організацій, працює як фотограф для ЗСУ.
Молодша донька Наталії – Аня захоплюється живописом, вчиться грі на фортепіано, займається гончарством.
Жінка пишається своїми талановитими донечками, а особливо – їхній тато.
Незважаючи на велику відстань, він подумки із родиною і мріє обіймати їх щомиті.
Останній раз Мирослав був вдома у грудні. Тиждень міцних обіймів із дружиною та доньками, поцілунки, ніжність і турбота, сльози щастя, а потім – знову розлука.
Софія та Анічка вірять, що батько скоро повернеться додому цілим і неушкодженим, а Україна переможе сили темряви навіки.
– Хочу побажати усім дітям, щоб вони найскоріше дочекалися своїх татусів, а жінки набралися терпіння, – говорить Наталія. – Щоб усі нарешті змогли жити в мирі і безпеці.