У БО «БФ «Карітас-Київ» функціонує Кризовий центр, фахівці якого щодня допомагають людям, які опинилися у складних життєвих обставинах та надають підтримку різних спрямувань. Головні функції кризового центру :
-допомога вразливим особам та сім‘ям у подоланні кризових ситуацій та забезпеченні нагальних базових життєвих потреб;
– соціальний супровід осіб та сімей, які опинились у складних життєвих обставинах (визначення потреб і проблем, з якими стикнувся бенефіціар, допомога у пошуку та залученні ресурсів; відновлення документів, інформування про наявність послуг у громаді; допомога в адаптації до нових умов проживання).
Сьогодні подилимося з вами історією бенефіціарки нашого фонду, яка стала підопічною кризового центру.
Світлана Шевченко – переселенка з села Преображенка, що в Запорізькій області. Син жінки помер у 2018 році. З тих пір вона живе разом з невісткою та внучками. Повномасштабне вторгнення пані Світлана зустріла під жахливими обстрілами. З часом ситуація погіршилася, тому жінка виїхала з рідного села.
«Спершу виїхала я, а через деякий час невістка з онучками. Вони тривалий час просиділи в холодному підвалі, тому приїхали хворими та знесиленими. Дорога була важкою та довгою, але, на щастя, вдалося вибратися з того пекла».
Так родина опинилася в Івано-Франківській області. З часом переїхали на Київщину. Адаптація була важкою, згадує жінка. Їм вдалося знайти невеликий будинок в Обухівському районі. Невістка пані Світлани влаштувалася на роботу. Однак коштів все одно ні на що не вистачало. До того ж пані Світлана хворіє на запалення суглобів та потребує дороговартісного лікування. Тому жінка вирішила звернутися за допомогою до благодійного фонду «Карітас-Київ».
«У межах програми «Гроші на захист» я отримала грошову допомогу на лікування, фонд забезпечив нас дровами для опалення будинку, також ми отримали гуманітарні набори та побутові речі. Це дуже суттєва допомога для нас. Адже ми приїхали з порожніми руками. Дякую фонду за це».
Під час супроводу кейс-менеджерка надала їй інформацію щодо можливостей і ресурсів з пошуку допомоги від інших організацій, запропонувала варіанти благодійних житлових програм для вразливих сімей ВПО. Зараз пані Світлана продовжує курс лікування та доглядає за своїми внучками. Каже, для неї вони найбільша розрада.
«Мої внучки не дають мені впасти духом. Ми дуже хочемо додому. Зараз, на жаль, не можемо повернутися, немає куди. Наш будинок дуже пошкоджений, до того ж село розташоване біля лінії зіткнення, тому там небезпечно. Але як тільки настане перемога, відразу поїдемо на нашу батьківщину: відбудовувати житло та нове щасливе життя».