Для Вікторії Галюк війна – болюча тема. Жінці важко згадувати шлях, який вона пройшла.
«Зараз кажу, що я з Херсона, і у мене все всередині перевертається», – каже Вікторія.
Жінка в столиці жити не планувала. Але вимушена була переїхати, щоб убезпечити свою сім’ю від російської окупації. Вікторія разом з родиною виїжджали на 50-ий день окупації. Дорога була складною, їхали через лінію фронту, тому що зелених коридорів не було.
«Ми їхали через Снігурівку на свій страх і ризик», – каже Вікторія.
У жінки двоє дітей, залишатися у Херсоні було небезпечно. За словами Вікторії, росіяни їздили з автоматом по місту, а люди почали зникати. На блокпостах обов’язково перевіряли всіх людей.
«Насправді, це дуже страшно, коли ти переживаєш за життя свого чоловіка, за свою сім’ю», – додає Вікторія.
Коли виїжджали то було дуже багато машин, люди ставали в колону і їхали. І коли були вже на останньому блокпосту, то почався страшний бій.
«По Снігурівці почали мінометами бити, а позаду нас гради запускати. Це страшно, бо навколо тебе тільки поле і купа людей, які такі ж беззахисні», – каже Вікторія.
Люди їхали з тваринами, вони теж важко переносили ту жахливу дорогу. Було чутно вибухи з усіх сторін з Херсона та Миколаєва.
«У Херсоні залишився наш будинок, який знаходиться неподалік від Антонівського мосту. В окупації у мене мама з двома братами залишилася. Багато близьких по всьому світі зараз», – розповідає Вікторія.
Про БФ «Карітас-Київ» жінка дізналася від своєї подруги. Її знайома приводила дитину на заняття у Фонд. Тоді Вікторія дізналася, що там також можна волонтерити. Для неї це була радість, адже в жінки вже починалася депресія, тому їй було необхідно відволіктися. Наша героїня почала волонтерити, займалася з дітьми логопедією.
«Я бачила, які ціни на заняття до логопеда у столиці, і зрозуміла, що у людей зараз таких коштів немає. Захотіла допомогти дітям ВПО тим, що роблю найкраще», – каже Вікторія.
Волонтерство у Карітасі допомогло жінці в адаптації та соціалізації. Жінка розуміла, що вона є корисною для дітей.
«На той момент мені волонтерство подобалося більше, ніж моя робота», – каже Вікторія.
Як каже Вікторія, зараз дуже багато людей, які потребують допомоги, той хто сильніший має допомогати людям, які загубилися. Потрібна якась мінімальна підтримка, вона дасть зрозуміти, що вони не самі. Також це допомагає відчувати, що ти корисний для суспільства.
«Деякі знайомі говорили, навіщо ти витрачаєш час просто так. Але мені подобалося. У кожного були різні думки», – каже жінка.
Карітас для Вікторії – це турбота про бенефіціарів, адже вона знає, що корисна та потрібна їм.
«Я розумію, що я на своєму місці. Карітас для мене – це любов та турбота»,- зазначає Вікторія Галюк.
#Карітас_Київ