Тетяна Матюшова народилася в Макіївці Донецької області й усе своє життя мешкала в рідному місті. Навіть після першого нападу Росії в 2014 році на сході України, родина Матюшових нікуди не виїжджала.
У 2013 році Тетяна народила доньку Кіру, яка стала для жінки та її чоловіка Максима відрадою в усьому. Мабуть, якби не війна, то родина б і залишалась у в Макіївці, але з часом виживати в умовах постійних стресів і в окупації було занадто важко. Заради майбутнього дитини було вирішено покинути дім і в 2020 році родина, переїхавши до Краматорська, на заощаджені кошти купила власну квартиру.
У Краматорську в родини розпочалося нове життя. Тетяна працювала кухарем у школі, її донька Кіра навчалась у другому класі. Дівчинка почала вивчати англійську мову в одному з осередків «Карітас» – «Карітас-Краматорськ». Крім цього, займалася танцями та відвідувала інші гуртки за інтересами.
Здавалося б, що життя почало змінюватися на краще і вже нічого поганого трапитися не могло.
Але лютий 2022 року змінив життя і цієї родини.
Одного зимового ранку Тетяна, як і зазвичай, пішла на роботу до школи о п’ятій ранку. Місто ще перебувало в легкій дрімоті, а дітки у своїх теплих ліжечках переглядали солодкі сни, як і її Кіра. Аж раптом розпочався гуркіт снарядів і зовсім поруч щось розірвалося. Тетяна відразу все зрозуміла, але повірити в те, що знову розпочинаються ті самі події, що були колись в далекому 2014 році в її рідному місті, не могла. Ноги задерев’яніли, руки почали тремтіти, а в голові промайнули з неймовірною швидкістю різноманітні думки. Жінка побігла додому, щоб перевірити, чи все добре з донькою та її чоловіком.
Дякувати Богові, усі були живі, але теж не розуміли, що відбувається навколо, особливо Кіра.
Спочатку родина вагалася, чи слід залишатися в місті, чи варто кудись виїжджати. Оскільки вирушати в невідомому напрямку було небезпечно, а варіантів куди їхати – замало, родина все-таки вирішила на деякий час залишитись у Краматорську. До початку квітня жили у своїй квартирі. Але щоразу події ставали напруженими і непередбачуваними.
Чоловік умовив Тетяну разом із донькою покинути місто. Мабуть, за винятком долі вона встигла з Кірою сісти в останній евакуаційний потяг, який вирушив із Краматорська.
Налякані, але відчайдушні, як і багато тих, хто був у тому потязі, молода жінка з дитиною вже вдруге покинули свій рідний дім.
Чоловік Тетяни, Максим, залишився в Краматорську і навіть став свідком жахливих подій 8 квітня, коли російські загарбники безжально обстріляли Краматорський залізничний вокзал ракетами, після чого загинуло понад 60 осіб, а близько 120 людей отримали поранення різного ступеня тяжкості. Оскільки будинок, де мешкає родина Матюшових, знаходиться поряд із залізничним вокзалом, Максим, не вагаючись, побіг рятувати постраждалих людей, навіть не замислюючись про власне життя…
А Тетяна тим часом разом із донькою вирушили у безпечне місце.
Зі Львова, завдяки волонтерам, які на той час працювали 24/7, не задумуючись, заради безпеки українців, вони опинилися в Жовкві (Львівська область). Майже місяць Тетяна і Кіра прожили разом з іншими переселенцями в цьому маленькому гарному містечку, де отримали найнеобхідніші речі та притулок.
Але потім довелося мандрувати далі – у Німеччину.
Ця країна разом з її мешканцями залишила в серцях українок лише найприємніші спогади.
Дівчата потрапили на тимчасове проживання до німецької громади Кляйнкаль в родину Біргіт та Йорна. Німці зустріли їх радо та намагалися усіляко допомогти.
Оскільки Йорн володів невеличкою фермою, де було багато худоби, Кіра залюбки допомагала фермеру доглядати тварин. А Тетяна долучала Біргіт до українських традицій, зокрема познайомила з українською кухнею.
За той час, що Тетяна з Кірою прожили в Німеччині, вони щиро полюбилися німецькій родині.
Усі разом мали змогу помандрувати до Гамбурга та інших міст Німеччини.
А коли Тетяна з Кірою вирішили повернутись в Україну, німецька родина не хотіла їх відпускати і запропонувала їм залишитись ще на деякий час, доки не вщухнуть бурхливі події в Україні. Але в рідній країні на них чекав Максим. Чоловік приїхав у Київ у вересні, коли в Краматорську стало зовсім небезпечно.
– Ми довго вагалися, яким маршрутом будемо повертатись додому, – розповіла Тетяна. – Але наші німецькі друзі запропонували нам найнесподіваніший варіант. Йорн вирішив довезти нас із Кірою на своєму фургоні до самого Києва. Уявіть собі! Цей чоловік проїхав дорогами Європи з рідного містечка майже 2 тисячі кілометрів заради нас, – ділиться враженнями жінка.
Тож Тетяна з Кірою дісталися України в повній безпеці в супроводі справжнього друга з Німеччини. Адже серед добрих людей вони знайшли свій справжній захисток.
Зараз Тетяна з донькою та чоловіком поки що мешкають у Києві на орендованій квартирі.
Кіра ходить на заняття з оригамі в Дитячий центр Благодійного фонду «Карітас-Київ» та займається баскетболом на базі спеціалізованої школи № 98 у рамках проєкту від БФ «Карітас-Київ» «Надзвичайне реагування на війну в Україні».
Новий рік родина буде зустрічати в рідній країні, незважаючи на те, що тепер за кордоном мають друзів, двері будинку яких завжди відчинені для української родини. Адже українці завжди зустрічатимуть на своєму шляху тільки добрих людей.
А згодом родина обов’язково повернеться до рідного Краматорська, бо душа та серце кожного українця все одно там, де знаходиться рідний дім.
