Названа тема по-своєму актуальна і для країн Західної Європи, і для пострадянського простору. При всіх відмінностях, загальними є тенденції старіння населення, пожвавлення міграції та розриву родових стосунків. В ХХ сторіччі Німеччина, впровадила багаторівневу та різнопланову систему підтримки людей літнього віку. Після падіння “залізної завіси”, виходячи з політики добросусідства, німецький уряд запропонував наслідувати свою модель роботи. Для цього в ряді країн Центральної Європи були профінансовані проекти “Домашньої опіки”. Симпозіум мав на меті визначити результати цієї політики та перспективи розвитку домашньої опіки.
“Карітас” у Західній Україні переймається долями дітей трудових мігрантів, але ж є й інший аспект проблеми міграції. Сотні тисяч українців працездатного віку перебувають за кордоном в той час як їх старенькі батьки або неповносправні родичі потребують уваги та допомоги тут, в Україні. Регіональні центри “Карітас” реалізують програми домашньої опіки. Сотні підопічних отримують медичні та побутові послуги від спеціалістів, але важливим моментом діяльності є підвищення кваліфікації родичів та близьких, членів громади. Тому важливим було відчуття “атмосфери” громадського життя, взаємопітримки. Крім того, для наших фахівців надзвичайно пізнавальним було відвідання будинків для людей літнього віку. Німеччина розвинула мережу подібних закладів різної спеціалізації та форми власності. В них, окрім технологічності та порядку, важливим є збереження “природності” оточення в середині спеціалізованих закладів опіки: персонал не носить уніформу, інтер’єри наближені до епохи молодості літніх людей, до оформлення залучаються молоді митці.
На думку Ольги Осадчої, проблемою, що заважає українцям запровадити таку ж досконалу модель опіки, є відсутність спільної волі, загального визнання в громадській свідомості цінності добробуту людей літнього віку. Ситуація, в якій закладались начала сучасної німецької політики, була значно складнішою: розділ на дві держави, післявоєнна руїна, екстремістські рухи. Будемо сподіватися, що ми зможемо спільними зусиллями досягти такого ж добробуту та ладу як інші держави Європи.