Пенсіонерка Людмила Бацуля родом із Бахмута. Там вона прожила все своє життя. Понад 40 років пропрацювала на посаді бухгалтера. Зараз жінці – 82. На схилі літ вона залишилася без власної домівки в чужому місті.
Активні обстріли у Бахмуті розпочалися у квітні 2022 року. Жінка розповідає, що в місті постійно гриміло від роботи артилерії та авіації. Вона спускалася до підвалу, однак дуже хвилювалася, що він завалиться.
«Навкруги все розбомбили. У Бахмуті не залишилося живого місця. Абсолютно все там розбомблено»,- розповідає Людмила Бацуля.
Тож, просидівши місяць під масованими обстрілами, пані Людмила вирішила виїжджати. Каже, до останнього не хотіла покидати рідний дім, але життя дорожче.
«Ми виїжджали з подругою. На двох заплатили 5000 тисяч гривень. Їхати було дуже страшно. Водій гнався як тільки міг, аби встигнути до початку обстрілів», – додає пані Людмила.
У Бахмуті пані Людмила жила з двома домашніми улюбленцями – псом Дружком та котом Барсіком. Хвостаті були єдиною втіхою похилої жінки, адже вона не має дітей та внуків. Однак, виїжджаючи, тварин довелося залишити сусідці. Зараз жінка дуже за ними сумує.
«Собачка прожив у мене 10 років, а котика 2 роки тому принесли військові. Видно було, що кіт був навчений порядку, бо змалку жив із нашими бійцями. Чи живі вони зараз я не знаю, бо із сусідкою вже давно немає зв’язку», – каже жінка.
Також, жінка сумує за своїми квітами, які були біля дому. Вона дуже любить квіти, тож у подвір’ї завжди мала кілька десятків різних видів. Але життя дорожче, тож про ці радощі довелося забути.
По приїзді до Києва родичі подруги пані Людмили допомогли їм знайти квартиру, за яку жінки платять 8 тисяч кожного місяця. Пані Людмила розповідає, що грошей не вистачає ні на що. Її мінімальна пенсія йде на оплату за житло. А ще потрібно за щось купувати їжу та ліки.
Зараз пенсіонерка є підопічною напрямку «Догляд вдома» у проєкті «Адвокація сталих послуг». Звернутися за допомогою до благодійного фонду «Карітас-Київ» їй допомогла сусідка. За цей період від фонду Людмила Бацуля отримала харчовий та гігієнічний набори, постільну білизну та одяг. Жінка дуже вдячна за це, адже із Бахмута вона приїхала без нічого. Однак найбільше слів подяки пані Людмила висловлює за те, що її відвідує соціальна працівниця БФ «Карітас-Київ» Мар’яна.
«Мар’яночка мені, як донька. Я її дуже люблю. Вона ходить до магазину і аптеки, купує те, що мені необхідно. Допомагає з домашніми справами: міняє постільну білизну, замітає, протирає пилюку, їсти щось може приготувати. Я їй нічого не кажу. Вона коли бачить, що на кухні щось не помите лежить – то відразу бере і миє. Дякую благодійному фонду «Карітас-Київ» за таку велику допомогу! Для мене самотньої і хворої така підтримка надважлива», – Людмила Бацуля.