«…Хіба може не сподобатися, коли до тебе ставляться як до людини? Для нас працівники «Карітасу» роблять усе можливе й неможливе», — Анна Василівна, жителька Києва.

Однією з бенефіціарок «Карітас-Київ» є Анна Василівна, яка звернулася до нас ще у 2005 році за порадою подруги.

«9 вересня була річниця того, як я захворіла на поліомієліт, через що мене паралізувало. Тоді мені було всього 15 років. Звичайно, довелося покинути школу, і це було дуже важко прийняти. Відтоді моє життя перетворилося на боротьбу за нього», — з сумом згадує Анна Василівна.

Проте життєві труднощі не зламали її. Надзвичайна сила духу та наполегливість допомогли тоді ще дівчинці знову стати на ноги. Постійні фізичні вправи та лікування в санаторіях стали частиною її буденного життя. Незважаючи на хворобу, пані Анна закінчила школу та вступила до вищого навчального закладу на фізико-математичний факультет, де здобула ступінь бакалавра та закінчила аспірантуру. Її надзвичайне бажання навчатися й працювати допомогло їй досягти успіху. На пенсію вона вийшла в 50 років, маючи 30 років робочого стажу.

Як особа з інвалідністю з дитинства, Анна Василівна отримала квартиру в Києві, де живе й досі. Незважаючи на труднощі зі здоров’ям, вона вміла керувати автомобілем і мала дві машини. 

На жаль, згодом вона зламала шийку стегна, що змусило її постійно користуватися інвалідним візком.

Працівники, незважаючи на те, що ми люди похилого віку та маємо безліч проблем, розуміють нас і ставляться до нас з повагою. Хіба може не сподобатися, коли до тебе ставляться як до людини? Для нас працівники «Карітасу» роблять усе можливе й неможливе», — ділиться своїми враженнями Анна Василівна.

«З Анною Василівною ми знайомі вже давно. Наші соціальні працівники допомагають їй з доглядом, прибиранням, купівлею продуктів. Ми намагаємося зробити життя наших бенефіціарів якомога легшим. Найбільше задоволення ми отримуємо, коли нам щиро дякують, бо тоді розуміємо, що наші зусилля не марні», — коментує керівниця проєкту «Догляд вдома» Алла Качур.