Катерина (ім’я змінено за проханням бенефіціарки) — жінка, що не втрачала віри, навіть коли опинилася в епіцентрі обстрілів у Маріуполі. Їхній будинок постраждав від вибухів, стіни вкрилися тріщинами, а штукатурка осипалася прямо на підлогу.
«Пам’ятаю, як думала, що не витримаємо, — розповідає вона. — Вікна всі вибиті, холод стоїть неймовірний, а ми готуємо їжу на сухому пальному… Тоді хотілося бодай трохи тепла, хоча б для батька».
Катерина опікується своїм літнім батьком, який потребує постійної уваги і догляду. Коли відключили газ, світло і воду, виживати стало справжнім випробуванням: «Було так страшно. Батько часто запитував, коли з’явиться гаряча їжа, але я просто не знала, що відповісти. Ми їли, що могли, і мріяли про нормальні умови».
Переживаючи за здоров’я батька, Катерина вирішила спробувати вибратися з міста. Зв’язавшись із донькою, вони спланували евакуацію.
«У нашому дворі стояла майже розбита машина. Мені потрібно було дістатися хоча б до місця, де ми могли б переночувати в теплі та нарешті прийняти душ. З початку війни ми навіть не мали можливості нормально помитися», — зізнається Катерина.
«Хоч я тільки починала вчитися водити, не було іншого виходу. Сіла за кермо й думала тільки про одне: вивезти батька подалі від цього жаху. Узяли тільки документи і кілька необхідних речей. Решта не мала значення», — згадує вона. Кожен кілометр дороги був справжнім випробуванням: над ними летіли ракети, але вони з батьком трималися разом, і це давало сили.
Коли вони дісталися Києва, зупинилися у доньки, але квартира була тісною для них усіх. Катерина почала шукати доступне житло, але зіткнулася з непомірними цінами: «Здавалося, наче все проти нас. Невже так важко знайти місце, де ми могли б просто жити?»
Знайомі порадили їй звернутися до Благодійного фонду «Карітас-Київ».
У кризовому центрі Катерину зустріла кейс-менеджер, яка вислухала її історію. Згодом з’ясувалося, що батько потребує ще більшої уваги — під час виїзду з Маріуполя він переніс інсульт. «Я ніколи не відчувала себе такою виснаженою. Весь цей час жила лише для того, щоб батькові було краще, але мої сили закінчувалися».
Фахівці «Карітас-Київ» допомогли Катерині з оформленням заявок на житло, адже попередні спроби були безуспішними. Окрім того, для контролю здоров’я батька, фонд спокійнішою за батька», — зізнається вона.
Також Катерині запропонували консультації психолога.
«Я довго думала, чи потрібне це мені. Але після першої зустрічі зрозуміла: так, це дійсно допомагає. Мені було важко визнати, що мені потрібна підтримка, але тепер я почуваюся впевненіше».
Катерина знайшла надію там, де, здавалось би, її вже не було. «Карітас-Київ» підтримує її родину в найскладніший час, і ця допомога стала для них порятунком, на який вони навіть не наважувалися сподіватися.