Ця історія почалася зі щирого бажання маленької дівчинки, яке перетворилося на великий вчинок її дідуся Юрія. Одного дня він звернувся до нас, до «Карітас-Київ», із зворушливим проханням:
«Добрий день! Моя внучка Злата з квітня 2022 року перебуває разом з мамою за кордоном. Одержав від онуки таке доручення:
“Дідусь, я вже виросла зі свого велосипеда, подаруй його хорошій дівчинці з числа переселенців із зони, де йде війна. Мені тут волонтери подарували більший велосипед.”
Допоможіть знайти таку дівчинку, якій 5-6 років. Єдина умова: я маю надіслати Златі фото цієї дівчинки з подарованим велосипедом.»
Ми були глибоко зворушені цією історією і відразу взялися до справи. Війна забрала у багатьох дітей те, що було для них важливим і що вони любили — свої іграшки, книжки, навіть домівки. У когось це був улюблений ведмедик, а хтось, як Яся, залишив свій велосипед. Вона разом із сім’єю покинула рідну домівку в Донецькій області й завжди мріяла знову мати велосипед.
Коли Яся побачила свій новий велосипед, її захват був невимовним. Вона із задоволенням розглядала його яскраві кольори та кошик спереду, до якого можна було складати свої улюблені речі.
«Я так давно хотіла велосипед! Тепер зможу кататися щодня, і в мене буде свій власний, як раніше!»
Але сюрпризи на цьому не закінчилися. Разом із велосипедом Ясю чекала ще й м’яка іграшка, яка одразу стала її новим другом.
Вона обійняла його та прошепотіла: «Це мій друг, буду завжи брати його з собою».
Радість Ясі була щирою і безмежною, і цей день назавжди залишиться в її пам’яті як один із найщасливіших моментів її дитинства.
Дідусь Юрій теж поділився своїми думками, розчулений тим, як вдалося порадувати Ясю:
«У такі важкі часи, як зараз, ми маємо допомагати одне одному. Це наша відповідальність — робити все можливе, щоб діти, навіть у таких умовах, відчували радість і турботу. Доброта не потребує багато, але вона робить великий вплив».
Його слова нагадують нам, як важливо підтримувати одне одного та не забувати про маленькі, але значущі вчинки, які приносять світло в чиєсь життя.
Завдяки Златі таб дідусю Юрію, ще одна дитина отримала частинку радості, яку війна забрала у неї та її сім’ї.