Мати Тереза казала: «Нехай люди бачать доброту, що світиться на твоєму обличчі, в твоїх очах і в твоєму дружньому привітанні». Саме за таким принципом працюють наші фахівці БФ «Карітас Київ» проєкту «Покращення якості життя людей похилого віку шляхом надання послуг «Догляд вдома». Адже кожен з бенефіціарів у житті зіштовхнувся з різними труднощами, тому так важливо дарувати їм підтримку та добро наших сердець.
Тетяна Олексіївна народилася у селі Сквира, Київської області. Ось уже 48 років вона у шлюбі з коханим чоловіком, із яким виховала двох діточок. Але через Чорнобильську трагедію, вона майже 40 років прикута до ліжка.
«Я працювала старшою операційною медсестрою. Коли стався вибух на четвертому реакторі на Чорнобильській АЕС, я була в Прип’яті. Вплив радіації був значний – я отримала гострий інсульт головного мозку. Півроку була в комі. Мені паралізувало дві руки, дві ноги та мову. Донечці Оксані тоді було майже 3 рочки, а синочку Саші 1,5 роки», – згадує пані Тетяна.
Жінка дуже вдячна Богу та своєму чоловіку за те, що вона змогла пережити ті складні роки. Згадує, що найбільше її болить серце за дітей, тому що вони ще самі потребували догляду, а чоловіку потрібно було ще й турбуватися про неї.
«Життя так склалося, що я забрала дитинство у своїх дітей. Вони ще були маленькі, і я мала за ними дивитися, але навіть не могла нічого сказати чи показати. Щоби пояснити чоловікові, що мені потрібно, мені давали олівчик в зуби, і я на листочку пробувала писати, чого потребувала», – каже Тетяна Олексіївна.
На жаль, діти пані Тетяни у середньому шкільному віці зіштовхнулися з несприйняттям серед однолітків того, що їхня мама має інвалідність. Вони також не запрошували нікого до себе в гості. Це розбивало серце Тетяні Олексіївні. Та Фаустина Ковальська казала: «Не переставайте бути добрими, навіть якщо помічаєте, що вашою добротою зловживають». Дітей Тетяна Олексіївна разом з чоловіком виховувала у любові та турботі, незважаючи на труднощі, тому син та донька ставилася до всіх із добротою, і з часом ситуація з однолітками змінилася.
«Діти були ще маленькі, часом їх могли ображати. Але як їхні однокласники стали старшими, то навіть почали допомагати нам, щось приносити, дружити. З деким діти досі спілкуються» , – розповідає жінка.
Зараз Тетяна Олексіївна є бенефіціаркою нашого благодійного фонду «Карітас Київ». Завдяки силі волі, підтримці рідних, друзів та благодійників вона почала знову розмовляти, а також змогла знову рухати руками після паралічу. Жінка проживає в одній квартирі спільно з чоловіком та сином.
«Нещодавно чоловіку зробили операцію на серце. У нас з ним є група інвалідності, а також і в сина після одного нещасного випадку. Сашко потрапив в ДТП разом із його дитятком. Дитина загинула, а син отримав травму як фізичну, так і психологічну. Зараз живемо втрьох. Ніхто з нас не працює, живемо лише на пенсію, але вона маленька», – зазначає пані Тетяна.
Жінка також молиться за наших захисників, і щоби закінчилася війна, та намагається допомагати тим, чим може.
«Через війну мої батьки залишилися сиротами. Мама з татом завжди розповідали історії, як вони жили в дитячих будинках. Тому мені серце розривається, коли я чую, що дітки залишаються без батьків. Хочеться їм подарувати весь світ. І я молюся Богу, щоби ворог відступив, ми перемогли і війна закінчилася», – розповідає пані Тетяна.
Тетяна Олексіївна має дуже велике серце. З дитинства її мама казала їй, якщо буде мир в сім’ї, бо буде і мир на землі. Тому жінка дякує Богу за те, що має та за тих, хто поруч.
«Моя мама вчила, що якщо є кусочок хлібчика, і півсклянки водички – розділити це з усіма. І тоді Бог ще більше подарує турботи, і нагодує, і одягне, і дасть мир в душі та серці. Тому я дуже дякую вам, Картасу, за те, що ви допомагаєте, піклуєтеся про нас. Ви робите дуже велику справу. Дякуємо, що ви з любов’ю, теплом та милосердям підтримуєте нас. Це дуже важливо.І перед Богом низький вам поклін, щоби всіх вас Господь оберігав!», – дякує пані Тетяна.