Автор: admin

«Відповідальність за тих, хто тебе любить» – саме так я назвала б цю розповідь, в якій хочу поділитись з вами короткою історією про тих, хто змушує переглянути життя та добре задуматись над ним. При чому не тільки над своїм життям, а й над життям та долею тих, хто так потребує турботи та любові.

У сьогоднішньому суспільстві стало дуже популярним та модним багато говорити про благодійність. Це часто є засобом для підняття рейтингу відомих особистостей чи то компаній, а для звичайних людей ? це інколи ще одна нагода сказати собі «який я молодець!» та «як же можуть ті інші бути такими байдужими?!» Мені не дуже близький такий формат, тож я не хотіла би називати цю історію розповіддю про доброчинність. Насправді я зрозуміла, що коли допомагаєш комусь, то отримуєш більше ніж віддаєш. А парадокс в тому, що якщо справді щиро це робиш, то робиш не для того, щоб отримати, тому й отримуєш.

Свого часу Бог подарував мені зустріч з дітьми Сиротинця і я дуже вдячна за цей дар ? вже 4 роки вони є дуже близькими моєму серцю. Тож я почну цю розповідь зі своєї історії, а вірніше з мотивації мого візиту, ще тоді ? 4 роки тому?

30-05-2011

На жаль, столичний “Карітас” не веде системної роботи зі ЗМІ, хоча де як не в Києві для цього існують найкращі можливості. Тим приємніше, коли вдається налагодити зв’язки з журналістами. Півроку тому до нас завітала кореспондентка Радіо Свобода, пані Олеся Бортняк, з бажанням зробити репортаж про ресоціалізацію вуличної молоді. Тоді вона дізналась про діяльність Соціального центру, познайомилася з гравцями футбольної команди “Мрія”, ми домовились і надалі співпрацювати в цій тематиці.

До 1 червня, що відзначається як Міжнародний день захисту дітей, радіопрограма “Ваша Свобода” організувала прямий ефір за участі працівниці Кримінальної міліції у справах неповнолітніх та соціального працівника фонду “Карітас-Київ”. “Діти вулиці. Як повернути їм дім.” – така тема була заявлена напочатку зустрічі. Бесіда була змістовною та дружньою (останнє приємно дивувало пані Ірину Штогрін, ведучу програми). На сайті radiosvoboda.org можна прочитати статтю, а також переглянути відеозапис розмови.

До Великодніх свят залишалося два тижні, коли працівники Карітасу вирушили в Тернопільську область для участі в хресній дорозі від Заздрості до Зарваниці. В тих місцях народився, виріс, навчався духовний провідник нашого народу, Патріарх Йосип Сліпий. Основу прочанської групи склали віряни Української греко-католицької церкви.

Чарка п’янкого напою (або пити чи не пити)

Історичний ракурс

Слово “алкоголь” походить від одного з двох арабських слів: al-kuhl (сурма – дрібний порошок) або al-ghul (злий дух). Перші алкогольні напої виникли внаслідок ферментації винограду (вино) і зерна ячменю (пиво). Про вино згадується у знайдених в Месопотамії клинописних текстах (близько 5 тис. р. до Христа) та у Єгипетських папірусах (3,5 тис. р. до Христа). Відомо також, що приблизно 2400 р. до Христа король Криту ввів податок на продаж і виготовлення вина. Інші історичні джерела свідчать про вирощування винограду в Греції та Італії ще за 1 тис. р. до Христа. У Європі чистий алкоголь у великих кількостях почали отримувати у VIII ст. – з картоплі.

Історія. Починаючи із стародавніх шумерів, лікарі прописували полоскання рота і вживання теплого пива для лікування зубного болю. В середньовіччі пиво слугувало засобом вигнання каменів з нирок і лікування виснаження: розтирали стомлені ноги пивом після дальньої дороги. У XVI ст. знаменитий Парацельс лікував хвороби печінки папоротевим пивом, а захворювання дихальних шляхів пивом з шавлії. Як маски і натирання пиво використовувалося в середньовічній косметології для омолоджування шкіри.

У XVIII і початку XIX ст. більшість ліків в лікарнях приймалися тільки з пивом. Як тонізуючий, дезинфікуючий і загальнозміцнюючий напій пиво давали видужуючим хворим в лікарнях Петербургу аж до середини XIX ст.

Австрійські пивовари дуже гордяться тим, що їх пиво в дитинстві ніби-то пив один хлопчина, який дуже хворів, а тому і порекомендували йому, окрім молока, пити пиво. Зараз – це Арнольд Шварценегер.

Наркоманія як суспільна проблема

Наркоманія – одна з глобальних суспільних проблем в Україні, породжена моральною кризою сучасної культури, втратою цінностей та сенсу життя, а особливо тим, що людина відвертається від Бога.

Людина, яка втрачає зв’язок з Богом, втрачає і сенс життя. Вона позбавляє себе можливості розвиватися та реалізовуватись, деградує, зводячи своє життя лише до споживацтва. Так у людині, що не в силі себе самостійно реалізувати твориться вакуумний мікроклімат, наростає розчарування життям і усім, що воно пропонує – це початок саморуйнівного процесу, який часто веде до вживання наркотиків.

Наркотик – з грецької “narkotikos” – “той, що затьмарює свідомість”. Вже сама назва відображає негативну дію цих засобів на психіку людини. Речовини рослинного або хімічного походження, повторне застосування яких призводить до звикання та хворобливої пристрасті (потягу до постійного їх прийому у щораз більших дозах), ведуть до наркоманії або токсикоманії.

Наркоманія – тяжка хвороба, зумовлена вживанням будь-якої наркотичної речовини, що викликає фізичну і психічну залежність. Зловживання медикаментами та іншими речовинами, які не належать до наркотичних, називають токсикоманією.

До найпоширеніших засобів, які спричиняють розвиток наркоманії та токсикоманії, належать опій та його похідні, препарати індійських конопель, деякі снодійні засоби, кокаїн, різні стимулятори нервової системи.