Автор: News News

Міжнародне волонтерство — це не лише про допомогу. Це про зустріч людей, культур і досвідів, про взаємну підтримку та солідарність, яка долає кордони.

Саме таким став досвід Сільвії Опрісніг — волонтерки з Австрії, яка приїхала до України та долучилася до діяльності Карітас-Київ.

Сільвія живе у Зальцбурзі та працює у Міністерстві освіти Австрії. Вона навчалася на факультеті психології, а в майбутньому планує працювати психотерапевткою. Її професійний та волонтерський досвід уже багато років пов’язаний із людьми, зокрема дітьми та підлітками, які пережили вимушене переміщення.

Її перший волонтерський досвід датується 2015 роком — тоді Сільвія допомагала біженцям із Сирії. Після початку повномасштабної війни Росії проти України вона долучилася до допомоги українцям, які прибували до Австрії.

Під час перебування в Україні Сільвія стала частиною волонтерської спільноти Карітас-Київ: проводила зустрічі для дітей та підлітків, розповідала про Австрію, її культуру і традиції, долучалася до майстер-класів, арттерапевтичних занять та фестивалю «Почайна: державність, соборність, витоки».

Ми поговорили із Сільвією про її знайомство з Україною, міжнародне волонтерство, людяність і те, як навіть невелика допомога може впливати на життя людини.

— Сільвіє, розкажіть трохи про себе.

— Мене звати Сільвія, я живу у Зальцбурзі, Австрія. Працюю у Міністерстві освіти. Зокрема, маю стосунок до проєкту PISA — міжнародного дослідження якості освіти, яке оцінює знання та навички 15-річних підлітків у читанні, математиці та природничих науках.

Я навчалася на факультеті психології, а в інституті керую відділом науки. У мене є донька, їй 28 років. Вона актриса та вихователька, живе в Мюнхені. Я дуже нею пишаюся.

— Коли ви вперше дізналися про Україну?

— Уперше я почала багато читати про Україну у 2014 році, коли Росія окупувала Крим. Я читала новини й не могла зрозуміти, чому це сталося.

А потім Україна увійшла в моє життя ще й через музику. Я дуже люблю музику, особливо фортепіано. Якось на YouTube я натрапила на виступ українського піаніста й композитора Євгена Хмари. Його творчість дуже мене вразила, і він став моїм улюбленим композитором. Я завжди хотіла потрапити на його концерт.

Після початку повномасштабного вторгнення я почала ще більше цікавитися Україною. Дивилася документальні фільми, вивчала українську історію, слухала лекції істориків, зокрема Тімоті Снайдера.

У школі ми майже не вивчали історії України. Ми знали переважно історію Європи та Радянського Союзу. Тому мені було важливо самостійно дізнатися більше.

— Як у вашому житті з’явився Карітас?

— Коли почалася повномасштабна війна, я вирішила допомагати українцям, які приїжджали до Австрії.

Я прийшла на залізничний вокзал у Зальцбурзі. Саме там Карітас Австрії зустрічав людей, які рятувалися від війни, допомагав їм із розселенням, облаштуванням, інформацією та подальшим маршрутом. Я спрямовувала українців до пункту Карітасу на вокзалі, де вони могли відпочити, зарядити телефон, отримати необхідну інформацію та зрозуміти, що робити далі. Саме тоді я побачила, наскільки важливою може бути допомога в перші години після приїзду в чужу країну.

— Коли ви вперше почали займатися волонтерством?

— Мій перший досвід був ще у 2015 році, коли я допомагала біженцям із Сирії.

Для мене це було важливо і з професійної точки зору, адже я вивчала психологію. Я займалася з підлітками, які втратили свій дім. Тому для мене волонтерство — це не лише про допомогу речами чи організаційними питаннями. Це також про присутність поруч із людиною, про спілкування, підтримку і відчуття, що ти не один.

— Коли ви вперше приїхали в Україну?

— Уперше я приїхала до України у грудні 2022 року на запрошення Євгена Хмари, щоб відвідати його концерт. Моє перше враження було дуже особливим. Україна нагадала мені Австрію приблизно 30 років тому: дороги, балкони, будинки, вулиці. Мені це здалося дуже милим і знайомим. Але найбільше мене вразили люди. Я звикла, що в Австрії кожен дуже незалежний і багато чого робить самостійно. В Україні я постійно відчувала бажання людей допомогти мені як жінці, подбати про мене. Мені здається, що ми в Австрії трохи втратили цю людяність у повсякденному спілкуванні. Ми стали дуже незалежними, але іноді забуваємо, як важливо просто подбати про іншу людину.

— Ви також вивчаєте українську мову. Розкажіть, чому це для вас важливо?

— Так, я вивчаю українську мову і вже досить добре нею розмовляю. Для мене було важливо мати можливість, перебуваючи в Україні, краще розуміти людей. Мова — це не лише слова. Це можливість краще відчути людину, зрозуміти її думки, емоції та культуру. Моя вчителька української мови живе у Києві. Ми займаємося онлайн, і завдяки цьому я можу продовжувати навчання, навіть тоді, коли перебуваю в Австрії.

Коли я приїжджаю в Україну, для мене дуже важливо використовувати українську у спілкуванні. Я розумію, що ще не все можу сказати правильно, але хочу вчитися. Мені здається, що коли ти намагаєшся говорити мовою людей, яких хочеш підтримати, це теж прояв поваги. І для мене це частина мого шляху до кращого розуміння України та українців.

— Чи змінилося ваше сприйняття України після того, як ви почали вивчати українську?

— Так. Коли починаєш вивчати мову, ти відкриваєш для себе ще один рівень культури. Я починаю помічати слова, вислови, особливості спілкування. Це допомагає мені краще розуміти людей, з якими я зустрічаюся. Для мене це дуже важливо, тому що я не хочу бути людиною, яка просто приїхала в Україну на короткий час. Я хочу справді пізнавати цю країну, її історію, культуру та людей. Саме тому я продовжую вивчати українську.

— Яким був ваш досвід волонтерства разом із Карітас-Київ?

— У перший день я відвідала зустріч для волонтерів. Там познайомилася зі спільнотою волонтерів і фахівцями Карітас-Київ. Особливо мене вразило заняття з музикотерапії.

Пізніше я долучалася до різних активностей для дітей та підлітків. Розповідала про Австрію, її культуру, традиції та природу. Ми також відвідали інклюзивний простір, де разом готували традиційні австрійські страви. Я брала участь у фестивалі «Почайна: державність, соборність, витоки», де допомагала проводити майстер-класи для дітей і створювати для них безтурботну атмосферу дитинства. Також разом із фахівцями Карітас-Київ долучалася до арттерапевтичного заняття для дітей у Всеукраїнському центрі материнства та дитинства на Лук’янівці.

Для мене це був справжній досвід. Я мала можливість бути частиною різних спільнот, працювати з дітьми та підлітками, спостерігати за роботою фахівців і краще розуміти, як підтримка та безпечний простір можуть впливати на людину. Я навчалася на факультеті психології, а в майбутньому планую працювати психотерапевткою. Тому цей досвід для мене особливо цінний і стане частиною мого майбутнього професійного шляху.

— Що для вас означає саме міжнародне волонтерство?

— Для мене міжнародне волонтерство — це значно більше, ніж приїхати в іншу країну і допомогти.Це можливість зустріти людей, яких ти раніше не знав. Побачити їхнє життя, культуру, історію. Побачити країну не лише через новини, а через конкретних людей. Коли ти приїжджаєш як волонтер, відбувається обмін. Ти щось даєш, але водночас дуже багато отримуєш.

Я приїхала в Україну, щоб допомогти, але повертаюся додому з набагато глибшим розумінням українців, їхньої історії та культури. І я думаю, що саме такі особисті зв’язки дуже важливі. Вони руйнують стереотипи, допомагають краще розуміти одне одного і створюють міжнародну солідарність не на рівні абстрактних понять, а на рівні людських стосунків.

— Як ви думаєте, чи може невелика волонтерська допомога справді змінити життя людини?

— Не завжди можна одразу побачити результат. Зміни відбуваються крок за кроком. Людина приходить у спільноту. З нею хтось розмовляє. Її слухають. Вона разом із кимось щось робить — готує їжу, малює, грає музику, спілкується. І поступово в неї повертається жага до життя. Це не змінює весь світ одразу. Але це може змінити внутрішній світ конкретної людини. А потім ця зміна поширюється далі — від людини до людини. Саме так працює ланцюжок підтримки.

— Що найбільше вразило вас в українцях?

— Їхня щирість, вдячність, відкритість і тепло. А ще — жага до життя. Під час цієї поїздки я отримала досвід, якого неможливо отримати просто з новин. Я вночі була в укритті під час повітряної тривоги. Чекала, коли закінчиться атака. А коли все закінчилося — відчула величезну радість просто від того, що я жива, що можу вийти на вулицю і випити каву. З одного боку — війна, загибель людей, небезпека. А з іншого — українці продовжують жити. Вони працюють, зустрічаються, спілкуються, сміються, створюють щось нове. Це мене дуже вражає.

— Що ви заберете із собою в Австрію після цієї поїздки?

— Я забираю із собою набагато глибше розуміння України. Я дізналася більше про українську історію, культуру і людей. Звичайно, це лише маленька частина, але для мене вона дуже важлива. Також отримала досвід, який зможу використовувати у своїй майбутній професійній діяльності, долучалася до різних спільнот, працювала з дітьми та підлітками, брала участь у різних заняттях і бачила, як люди взаємодіють та підтримують одне одного.

Я думаю, що міжнародне волонтерство саме про це — про можливість бути поруч, підтримати, почути і побачити одне одного. Іноді для цього не потрібно робити щось надзвичайне. Іноді достатньо просто бути поруч із людиною в потрібний момент. Саме з таких маленьких моментів і народжується велика солідарність.

Дякуємо за солідарність, яка не має кордонів

Карітас-Київ щиро дякує Сільвії за її час, відкритість, професійний досвід і готовність бути поруч із дітьми, підлітками та нашими спільнотами.

Ми вдячні за кожну зустріч, кожну розмову, кожен майстер-клас і кожну мить, яку вона подарувала нашим бенефіціарам.

Для нас міжнародне волонтерство — це важлива частина підтримки людей, які переживають наслідки війни. Адже іноді соціальна підтримка починається не з великих ресурсів, а з простого людського контакту: почути, підтримати, провести час разом, подарувати новий досвід і відчуття, що ти не один.

Ми переконані, що такі зустрічі мають значення для обох сторін. Українські діти та родини отримують нові знання, емоції, досвід спілкування та підтримку, а міжнародні волонтери мають можливість краще пізнати Україну — її людей, культуру та реалії життя під час війни.

Дякуємо Сільвії за цю зустріч культур і людей. Дякуємо за довіру, небайдужість і солідарність.

Ми віримо, що міжнародне волонтерство допомагає будувати мости між країнами, зміцнювати взаєморозуміння та нагадує: підтримка не має кордонів.

Команда БФ «Карітас-Київ» долучилася до тренінгу «Психологічна підтримка родин військовослужбовців: практичні інструменти для фахівців», який організував Центр життєстійкості Марківської СВА у співпраці з Центром стресостійкості міста Києва.

Тренінг провела Тетяна Мельничук — кандидатка психологічних наук, провідна наукова співробітниця Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, психологиня, тренерка та експертка у сфері підтримки ментального здоров’я. Навчання відбулося за підтримки міжнародного проєкту Albatros Social.

Робота з родинами військовослужбовців потребує розуміння різних життєвих ситуацій, з якими вони стикаються під час служби близької людини, її повернення додому чи відновлення після поранення. Саме тому під час тренінгу учасники зосередилися на психологічних реакціях військовослужбовців і членів їхніх родин, особливостях підтримуючої комунікації та практичних підходах до взаємодії у складних обставинах.

Окремо говорили про підготовку родини до повернення військовослужбовця, зміни, які можуть відбуватися у стосунках, а також про межі допомоги фахівця — коли людині може бути достатньо підтримки та супроводу, а коли варто звернутися по спеціалізовану психологічну допомогу.

Для фахівців «Карітас-Київ» такі навчання — можливість поглиблювати знання та працювати з актуальними практичними інструментами, щоб якісніше супроводжувати людей, які звертаються до нас по допомогу.

Дякуємо організаторам тренінгу та Тетяні Мельничук за змістовну роботу, професійний досвід і простір для навчання та обміну практиками.

Цьогоріч на конкурс надійшло 474 заявки від благодійних фондів, громадських і волонтерських організацій та ініціатив Києва й Київської області. І Карітас-Київ здобув перемогу в номінації «Регіональна доброчинність».

Для нас ця нагорода має особливе значення, адже регіональна доброчинність формується щоденною роботою з конкретними людьми та громадами. Це соціальні послуги, підтримка родин і дітей, допомога людям похилого віку, робота з людьми з інвалідністю, психосоціальна підтримка, гуманітарні програми, розвиток волонтерства та партнерств

За цією перемогою — щоденна робота команди «Карітас-Київ», професійність наших фахівців і волонтерів, довіра благодійників та підтримка партнерів. Соціальне служіння завжди має спільний характер: його результат складається з внеску багатьох людей — тих, хто працює у Фонді, волонтерить, підтримує наші проєкти ресурсами та допомагає розвивати соціальні послуги.

Тому ця нагорода — спільна для всіх, хто долучається до роботи «Карітас-Київ» і допомагає відповідати на потреби людей. Дякуємо, що разом із нами творите цю справу!

У Карітас-Київ відбулася зустріч з переможцями грантового конкурсу в межах проєкту GROW («Керівництво з ресурсів, можливостей та роботи»). За результатами конкурсного відбору 26 учасників отримали грантову підтримку для започаткування або розвитку власної справи.

Зустріч стала нагодою привітати переможців, обговорити подальші кроки в реалізації їхніх бізнес-ідей та вручити грантові сертифікати.

Грантова підтримка стала наступним етапом проєкту. До цього учасники пройшли навчання, розробили власні бізнес-плани, подали заявки та представили їх на конкурсний розгляд. Попереду реалізація підтриманих бізнес-ідей, моніторинг досягнутих результатів і звітування щодо використання грантових коштів.

Загалом навчальну програму проєкту пройшла 71 людина. Залежно від досвіду та етапу розвитку бізнес-ідеї учасники навчалися у двох групах. «Інкубація» була розрахована на тих, хто планував започаткувати власну справу, а «Акселерація» на підприємців, які прагнули розвивати вже діючий бізнес. Навчання для кожної групи тривало два дні.

Учасники опанували основи підприємництва, фінансового планування та маркетингу, навчалися формувати бізнес-модель, прораховувати бюджет, оцінювати ризики й готувати бізнес-плани. Після завершення навчання вони розробили та подали власні заявки на участь у грантовому конкурсі.

Під час конкурсного відбору комісія оцінювала досвід і компетентність заявників, життєздатність запропонованих бізнес-моделей, обґрунтованість бюджетів, можливі ризики, потенціал розвитку та вплив майбутнього бізнесу на громаду.

За результатами оцінювання 11 учасників отримали гранти на започаткування власної справи, а ще 15 учасників отримали гранти на розвиток уже діючого бізнесу.

Директор Карітас-Київ Роман Сиротич наголосив: «Одна людина не здатна зробити все, але вона може зробити те, що їй під силу: започаткувати власну справу, створити робоче місце, підтримати родину, допомогти своїй громаді. Саме з таких щоденних кроків складається стійкість нашого суспільства та відновлення України. Сьогодні кожен з наших переможців бере на себе частину цієї відповідальності, а наше завдання полягає в тому, щоб підтримати їх на цьому шляху».

Керівник проєкту GROW Євген Кудряшов зазначив: «Наші учасники просто неймовірні. Вони представили сильні, продумані та дуже актуальні для Київщини бізнес-ідеї. Обрати переможців було надзвичайно складно, адже за кожною заявкою стоять досвід, наполеглива праця та готовність вкладати власні сили й ресурси. Ми віримо, що грантова підтримка допоможе цим ідеям перетворитися на успішні та стійкі бізнеси».

Проєкт GROW спрямований на посилення спроможності вразливих категорій населення до самозабезпечення, професійного розвитку та досягнення економічної стійкості. Поєднання практичного навчання, експертного супроводу та грантової підтримки допомагає учасникам не лише започатковувати власну справу, а й створювати стійкі бізнеси з потенціалом для подальшого розвитку.

Підтримка підприємницьких ініціатив є важливою складовою відновлення України. Малий бізнес забезпечує родини стабільними джерелами доходу, створює робочі місця, стимулює місцеву економіку та сприяє формуванню сильних і згуртованих громад.

У Карітас-Київ переконані, що інвестиції в людський потенціал і підтримка підприємництва створюють передумови для довгострокових позитивних змін. Реалізація бізнес-ідей переможців проєкту GROW відкриє нові можливості для працевлаштування, посилить економічну самостійність українських родин і сприятиме розвитку громад.

Допомога надається у межах проєкту GROW (Guidance in resources, opportunities and work) за підтримки Caritas Española та Caritas Ukraine.

Російська атака 6 липня завдала значних руйнувань місту Вишневе на Київщині. Серед тих, хто втратив дім, — пан Олексій. У момент перших вибухів він їхав на роботу, а коли повернувся, побачив на місці свого будинку лише згарище. Вціліли лише альтанка, велосипеди та генератор. Будинок чоловіка розташовувався на одній із вулиць, що найбільше постраждали внаслідок обстрілу та повторної детонації.

Вибухова хвиля й уламки пошкодили сотні об’єктів: житлові будинки, адміністративні та складські приміщення, торговельні будівлі, гаражі й промислові об’єкти. Через масштабні пожежі та загрозу повторної детонації з небезпечної території було евакуйовано понад 500 мешканців. Для людей, які не можуть повернутися до своїх осель, організували пункти тимчасового розміщення.

У перші години після трагедії до реагування приєдналися команди Карітасу України та Карітасу Київ. Наші фахівці забезпечували швидкими продуктовими евакуаційними наборами рятувальників, які працювали на місці ліквідації наслідків атаки, а також людей, евакуйованих із небезпечної зони. Підтримка надавалася безпосередньо під час евакуації та аварійно-рятувальних робіт, щоб кожен, хто цього потребував, міг оперативно отримати найнеобхідніше.

У такі моменти важливо бути поруч із людьми не лише словами, а й конкретними діями. Вчасно надана підтримка допомагає пережити найважчі моменти та стати першим кроком до відновлення. Карітас Київ разом з Карітасом України продовжує реагувати на гуманітарні наслідки російських обстрілів, підтримуючи постраждалих та допомагаючи громадам долати наслідки війни.

Джерело